Не беріть мене із собою в дорогу. Можу все зіпсувати. Я погано впливаю на транспортні засоби — вони ламаються. Це моя дорожня карма. Моєї присутності не витримують машини, автобуси і навіть літаки.
Цього року встигла стати "талісманом" автоаварій двічі. По дорозі до Криму в бусика вночі раптом полетів мотор...
Потім був Будапешт. Перетинаючи наш кордон, подумки подякувала Богові, що цього разу обійшлося без пригод. І тут же піді мною щось стрельнуло, заскрипіло і засмерділо смаленою гумою. Луснуло колесо. Кювет був глибокий, але водій вчасно загальмував. Пасажири довго обіймалися й вихваляли небеса. Я ж побоялася звертатися до них...
Підозри з приводу моєї небезпечної дорожньої карми виникли у колег давно. Ми летіли в Африку на ротацію миротворців. Добиратися мали вісім годин. На дозаправці в Тріполі у нашого лайнера зіпсувався якийсь шланг. Лівійської візи ми не мали. Тому дванадцять годин, доки шукали запчастину, провели на нашій території, у літаку. За бортом — плюс п"ятдесят. Кондиціонер не працював. У салон кинули шланг, з якого дуло холодне повітря. Після третьої чарки "за дам" хтось сказав: "Баба на кораблі — до лиха. Навіть на повітряному..." Я була єдиною бабою на цьому рейсі, не рахуючи стюардес...
Баба на кораблі — до лиха
Іншого разу мене зупинили митники в Бориспільському аеропорту. Летіти в Ригу я зібралася з перочинним ножиком у сумці. Під охороною мене відвели в багажне відділення, куди я здала гострий предмет. Пояснили: боротьба з тероризмом. А на борту подали металевий столовий прилад. Ніж був удвічі довший за мій, вилучений. Може, ті авіалінії ще не встигли закупити пластикове знаряддя? Або це дорожня карма глузувала з мене?
1 
1
Коментарі