— Я маю два тижні. Олегу пообіцяв, що поїдемо дивитися парад, — розповідає 36-річний Віктор Мотовий, сержант батальйону "Айдар". 24 серпня в центрі Києва веде за руку 8-річного сина. Тут відбуваються заходи до 26-ї річниці Незалежності України.
Йдемо вулицею Богдана Хмельницького у бік Хрещатика. Віктор у новій піксельній формі, за спиною — спортивна сумка. У хлопця — рюкзак із трьома японцями в солом'яних картузах.
— Я три роки на війні. Син виріс, у школу ходить. Коли в перший клас ішов, нас обстрілювали. Він мені дзвонить, чути дитячі голоси на лінійці, а по нас артилерія сєпарів лупить. Тоді зрозумів, що недарма воюю, — розповідає Віктор Мотовий.
Хрещатик перекритий поліцією. На проїжджій частині вишикувалися "коробки" учасників параду. На майдані Незалежності стоїть 15-метрова сцена з прапорами України. Ближче до трибуни — металошукачі. Біля них довжелезна черга.
— Я простояв 15 хвилин, щоб потрапити всередину. А виявилось, усередину — це не на Майдан. Ти нічого там не побачиш. Майдан відгороджений для обраних. Вкотре відчув себе людиною другого сорту. І не треба розповідати про заходи безпеки, — каже киянин Антон Голобородько. — Як тільки можновладці поїхали — металошукачі забрали. Тобто раптом теракт — то вже людей не шкода.
На Хрещатику грають марші армії Української Народної Республіки. В пам'ять про загиблих захисників України хор виконує фрагмент пісні "Пливе кача".
Урочистості починаються зі вручення Зірки Героя України лейтенанту Василеві Тарасюку на позивний "Тайфун". В Авдіївській промзоні він сховав у бліндажі підлеглих, узяв гранатомет і вийшов на бій із танком.
Посмертну нагороду капітану Євгену Лоскоту отримують вдова Ксенія Лоскот і син Тарас. 2014 року Євген зупинив рух колони російських військ у бік Щастя, потрапив в оточення та прийняв останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора у Слов'яносербському районі на Луганщині.
Три військові підрозділи отримують нові назви. 72-га механізована стає бригадою імені Чорних запорожців — на честь підрозділу армії УНР. А 24‑та механізована бригада — імені короля Данила. Також іменну назву "Броди" отримує 16-та окрема бригада військової авіації. Так колись називався авіаційний загін Української галицької армії.
— Ми не знаємо, що в голові у того, хто сидить за поребриком і посилає до нас тих, про яких сам каже: "Их там нет". Найменше, чого хоче Російська Федерація, — успішної України. Вона ніякої України не сприймає, і тому у кремлівських лабораторіях то "Новоросію" вигадають, то, як недавно, "Малоросію". Ну що на це скажеш? "Хай собі, як знають, божеволіють, конають — нам своє робить", — хоча це рядок вже радянізованого Павла Тичини, але він підходить для нашої відповіді росіянам, — каже президент Петро Порошенко.
Разом з українськими керівниками на трибуні стоять міністри оборони країн-партнерів. У секторі почесних гостей — екс-президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко.
О 10:00 колони крокують Хрещатиком під козацький марш. Попереду — бойові підрозділи, які пройшли АТО на Донбасі. Загалом близько 4,5 тис. військових. Завершують парад представники 10 країн: Великої Британії, Грузії, Естонії, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії, США. Частина людей оплесками зустрічають солдатів, але більшість — знімають на мобільні телефони.
— А це чий прапор, Італії? — перегукуються дві жінки біля огорожі на перетині вулиць Прорізної і Хрещатика. — А це хто, білоруси?
— Це румуни і молдавани. Хоч би вивчили, як сусіди виглядають, — не стримується поліцейський за огорожею.
Коли молдовський розрахунок проходить повз трибуну, з голови прапороносця злітає берет. Його ніхто не підіймає.
Парад триває 1,5 год. Відкривають загородження, і люди йдуть там, де тільки-но пройшли військовослужбовці. Серед натовпу чоловік у синьому светрі підіймає над головою банер: "Порошенко наш гетьман — достойнішого немає". На нього починають кричати. Дехто плює йому під ноги.
— А що тут написано, чому всі кричать? — питає американець Джейм Флер.
Пояснюю, що написано на плакаті.
— Він — смілива людина, — підіймає вгору великий палець. — Я не впевнений, що у США до нього толерантно поставилися б. Якби прихильник Трампа прийшов на зібрання, де того не люблять — йому розбили б обличчя.
Джеймс у Київ приїхав до сестри, яка бере участь у параді. Весь день гуляє центром міста.
— Наші батьки думали, сестра тут з автоматом відбивається від росіян. А у вас мирна країна, тільки люди мало усміхаються.
Більшість ідуть до військової техніки. Її виставили на Хрещатику між Будинком профспілок і Європейською площею. До бойових машин — не підступитися. Діти лазять по танках, висять на стволах самохідних гаубиць.
О 12:00 Хрещатиком крокує "хода Нескорених" — добровольців, родин загиблих та зниклих безвісти бійців АТО. Несуть портрети рідних, соняшники та колоски.
— Під час Іловайського котла мій брат потрапив у полон — 30 серпня 2014 року. Відтоді його не відпускають із Донецька. Хоча ті, хто були з ним, уже давно вдома. А ми не можемо добитися, щоб наших рідних повернули, — каже Андрій Карпов.
Перехожі зустрічають ходу оплесками.
— Незалежність — це коли не гинуть хлопці й дівчата. А зараз ми залежні від подій на Донбасі, — додає боєць 92-ї бригади Іван Ракич, 45 років.
Вона закінчується на Михайлівській площі, де триває молебень.
О 14:00 по вул. Грушевського мчать чотири машини швидкої допомоги у супроводі поліцейського авто. Під'їжджають до Кабінету міністрів, який оточили нацгвардійці та поліцейські. За кілька хвилин до цього між будівлею уряду і стадіоном "Динамо" ім. Валерія Лобановського кинули вибуховий пристрій. Постраждали твоє людей. Осколками поранили дружину, тещу і друга Героя України десантника Валерія Чибінєєва.
— Я думаю, це випадковість. Мої рідні в Києві вперше, гуляли, дивилися визначні місця. Вони зараз у лікарні, стан стабільний, — розповідає Валерій Чибінєєв.
Наступного дня бійця Нацгвардії Сергія Добровольського, який надав першу медичну допомогу постраждалим, нагороджують медаллю "За врятоване життя".
Увечері на майдані Незалежності триває концерт. Послухати музику прийшли до 5 тис. людей. Серед співаків — колишній депутат Держдуми РФ, вдова вбитого у Києві Дениса Вороненкова Марія Максакова. Співає ораторію "Слався, Вкраїно".
Біля сцени зустрічаємо Віктора Мотового з дружиною. Їхній син сидить на сумці, грається у телефоні.
— Українцям не вистачає терпіння. Хочуть, щоб було все і зразу. І щоб тяжко не працювати. А так не буває. Успіху добиваються тільки ті, хто все здобуває потом і кров'ю, — каже Віктор.
16 українських міст провели "Забіг у вишиванках". До них долучилися українські діаспори американських Нью-Йорка, Філадельфії, Вашингтона, найбільшого міста Об'єднаних Арабських Еміратів — Дубая, ірландського Вотерфорда й португальського Лісабона.
2000 спортивно-поштових голубів випустили в Івано-Франківську 24 серпня. Голубівники відібрали птахів, яким не більше трьох місяців.
Авіашоу дивилися 25 тисяч людей
Авіашоу "Вільне небо" пройшло у селі Майське Синельниківського району за 64 км від Дніпра. Свято відвідали понад 25 тис. глядачів.
Участь взяли 20 літаків. Фігури вищого пілотажу виконували на гвинтових літаках Як-52, Су-31 та реактивних L-29. Вони за допомогою димів намалювали в небі серце. На завершення заходу реактивні літаки зобразили прапор України.
Також показали польоти одномісних літаків "Муні", "Сесна" та "Пайпер".
На авіашоу встановили національний рекорд. Парашутист стрибнув із прапором України розміром 12 на 9 м. Із синьо-жовтими стягами над землею кружляли 16 парашутистів.
4 
35413
Коментарі