"Загострилися хронічні хвороби, з'явилися нові"

 

Родичі політв'язнів Кремля звернулися до президента

— За весь час утримання сина в тюрмі не маю жодної звістки від нього, — каже Ігор Гриб, батько 19-річного Павла Гриба, викраденого російськими спецслужбами в Білорусі. — Адвокати і консул передавали одне: ліки, яких він потребує — не отримує.

13 грудня громадське об'єднання родичів політв'язнів Кремля звернулося до президента України 52-річного Петра Порошенка з проханням допомогти звільнити їхніх рідних.

— Десятки полонених путінського режиму — в тюрмах Росії та окупованого Криму, — продовжує. — Скоро має відбутися обмін полоненими. Не знаємо, чи є наші родичі у списках. Нам дають суперечливу інформацію. Це приводить у відчай. Просимо президента зустрітися з нами та роз'яснити це. Політв'язнів постійно більшає. Зараз їх — понад 60. Це режисер Олег Сенцов, правозахисник Емір-Усейн Куку, журналісти Роман Сущенко, Дмитро Штибліков, Олексій Бесарабов, учасник АТО Євген Панов, фермер Володимир Балух, студент Павло Гриб та інші.

— Є дві категорії в'язнів Кремля. Бійці та мирні жителі на Донбасі й політв'язні, наші родичі, затримані у Криму, Росії та Білорусі. Держава не має погодженого списку політв'язнів, — додає брат 39-річного Євгена Панова й голова об'єднання родичів Ігор Котелянець. — Ми склали цей список. Знаємо, що вони не включені в перелік для обміну.

Кілька відомств нам допомагають. Уповноважена з прав людини Валерія Лутковська оперативно реагує, коли погіршують умови в тюрмах Криму чи Росії. Звертається до колеги Тетяни Москалькової з Росії.

Консули в РФ домагаються зустрічей у тюрмах. Український консул у Москві Геннадій Брескаленко допомагає моєму брату в Лефортово у Москві (Євгена Панова затримали в Криму у серпні торік, звинуватили в диверсіях. — ГПУ). Брата повернули в Сімферопольське СІЗО. Там перебуває півтора року. Московський консул досі допомагає. Але жодна інституція не може сказати, яка позиція держави. Останніх політв'язнів випустили з Росії торік — Афанасьєва й Солошенка. (Геннадія Афанасьєва московський суд визнав "терористом Сенцова", а 74-річного Юрія Солошенка звинуватили в шпіонажі. 14 червня 2016-го повернулися в Україну після майже двох років полону. — ГПУ). Не говоримо про звільнення Умерова і Чийгоза, бо це робота Меджлісу кримських татар із президентом Туреччини. Кримськотатарських активістів Путін звільнив у листопаді таємним указом.

Цього року подали законопроект щодо захисту родин політв'язнів. Але не винесли на голосування. Кажуть, профільні комітети не переглянули. Усі розуміють, що це — великі гроші. Громадські організації шукають їх для нас у закордонних фондах. Та й вони не гумові. Найбільші витрати — адвокати й передачі. Вартість однієї сягає до 10–15 тисяч рублів (4–6 тис. грн. — ГПУ).

Із братом спілкувався торік у серпні через наших адвокатів, які приїздять із Москви до Сімферополя. Інколи фотографують його листи для нас. Ми публікуємо їх. Зараз його настрій набагато кращий, упевненіший.

Оксана Стогній — дружина ­політв'язня 41-річного Олексія Стогнія, засудженого до трьох із половиною років тюрми. Проходить у справі "кримських диверсантів". Його затримали 15 листопада 2016-го. Стогнія пов'язують із "диверсійною групою Штиблікова".

— Він у кримській ­тюрмі. Наші родини залишилися без годувальників, а діти — без батьківської опіки. Бачили обшуки, затримання. Молодша донька досі не знає, що сталося з батьком. Не можу їй пояснити, бо має слабку психіку. Весь час питає, коли тато повернеться. Чи пам'ятає про нас, чи знає, як сумуємо. Щодня здоров'я рідних погіршується. Загострилися хронічні хвороби, з'явилися нові. З чоловіком бачилися навесні. Після того переїхала до Києва. Він перебуває у виправній колонії в Керчі. Мав два побачення з батьками. Інколи дозволяють їм зателефонувати.

— Сина затримали 2014-го. Три роки і три місяці він у в'язниці, — каже Петро Вигівський. 34-річного Валентина Вигівського засудили "за шпигунство" до 11 років. Відбуває їх у російському Кірово-Чепецьку. — Він — із першої десятки українських політв'язнів. Уже пішла сьома. Ми мали надію на Конвенцію про повернення заручників. Дозволила б перевести наших рідних в Україну для відбування покарання. Але минулого місяця Росія відмовила.

Останній раз із сином говорили тиждень тому, коли отримав відмову на екстрадицію. Він — в одиночній камері, як особливо небезпечний для Росії. Перші сім-вісім місяців після затримання листів не було. З нього вичавлювали визнання вини. Як погодився, дозволили писати й перше побачення.

"Не раджу нікому їхати в Росію"

— Не раджу нікому їхати в Росію, Білорусь та інші країни, яким близька ідеологія РФ, — каже батько українського політв'язня Петро Вигівський. — Аби не поповнювати перелік родичів політв'язнів. Упевнений, що відомі не всі, чиїх рідних затримали в Росії. Багато хто боїться про це сказати, бо не знають, як. Звертайтеся до нас або правозахисників. Цим полегшите долю близьких.

×