Протягом жовтня російські бойовики обстрілювали українських захисників 26 разів — частіше, ніж місяцем раніше. У більшості випадків солдати не реагували, дотримувалися режиму припинення вогню.
30 жовтня за селом Водяне Волноваського району на Донеччині путінські найманці вдарили по позиціях українських морських піхотинців із гранатометів, паралельно почали працювати снайпери. Вбили 30-річного Михайла Старостіна і 27-річного Володимира Бондарюка, поранили ще двох.
В офісі президента Володимира Зеленського заявляють, що попри обстріл 30 жовтня перемир'я на Донбасі триває 100 днів. Однак щодо останніх подій скликали засідання підгрупи з питань безпеки Тристоронньої контактної групи. На неї прийшли і представники Росії. Вкотре пообіцяли більше не наказувати своїм бандитам убивати українців. Навіть домовилися обговорити заходи запобігання подальшим порушенням. Консультації продовжать 10 листопада.
— У жовтні російські найманці пожвавилися на всіх ділянках фронту, — каже військовий експерт 47-річний Костянтин Машовець. — Реальна кількість поранених українських воїнів більша, ніж офіційно озвучує штаб.
Російські снайпери й диверсійно-розвідувальні групи продовжують воювати на повну силу. Більшість наших поранених у цей період — результат дій диверсантів, а не раптових і несподіваних вибухів.
За даними української розвідки, протягом жовтня путінські бойовики встановили 225 протитанкових мін біля села Нижнє Лозове Бахмутського району на Донеччині. 30 жовтня з території Росії куратори надіслали найманцям кілька вагонів боєприпасів до 152- та 122-мм артилерійських систем, 1,2 тис. т пального і 20 вантажівок стрілецької зброї.
По позиціях бійців 36-ї бригади морської піхоти за селом Водяне Волноваського району Донецької області бойовики вдарили раптово — опівночі. Били з гранатомета. Тих, хто намагався врятуватися і тікав в укриття, добивали снайпери.
Сержант взводу 30-річний Михайло "Тихий" Старостін загинув унаслідок розриву гранати. Він родом із селища Новорайськ Бериславського району на Херсонщині. У Збройних силах служив із 2010‑го. Спочатку у 36-й бригаді берегової охорони в Криму. Після окупації півострова російськими військами не зрадив присязі, перейшов на материкову частину України. Продовжив службу в морській піхоті.
— Міша мав золоті руки. Всі позиції й бліндажі облаштовував, як для богів, — говорить товариш Олександр Куса, 30 років. — На нього покладалися всі офіцери. Йому не потрібен наказ, вдосталь було просто сказати: "Міша, зроби". Ніколи не відмовляв.
У Михайла Старостіна залишилися мати, дружина і троє сестер.
Володимир "Піндос" Бондарюк, 27 років, родом із села Кам'яні Мости Первомайського району на Миколаївщині. Сержант взводу батальйону 36-ї бригади морської піхоти. Його вбив російський снайпер.
Бондарюк служив до 2014-го в гірсько-піхотному батальйоні 36-ї бригади у Криму кулеметником. Після окупації півострова також не зрадив присязі та перейшов в Україну.
2015-го навчався у школі інструкторів за програмою НАТО в Литві. Пройшов п'ять ротацій на Маріупольському напрямку.
Залишилися батьки, дружина та 6-річна донька.
Небойові втрати на фронті
1 жовтня
Володимир Фомюк, 33 роки, родом із райцентру Славута на Хмельниччині, військовий центру спеціальних операцій "Альфа". Помер у зоні операції Об'єднаних сил, обставини не уточнені.
З 2009-го працював у системі МВС. Був заступником начальника оперативного відділу 2-го територіального управління Департаменту протидії наркозлочинності. З липня 2017-го — оперативний співробітник "Альфи". Неодноразово виконував завдання на Донбасі.
Залишилася дружина, донька й батьки.
11 жовтня
Олександр Фарина, 26 років, родом із Хмельницького. Солдат 128-ї Закарпатської гірсько-піхотної бригади. Помер у військовому шпиталі Києва, де лікувався з 20 квітня 2020-го. Тоді отримав численні поранення живота й ніг. Переніс понад 20 операцій.
Залишилися батьки.
12 жовтня
Руслан Панченко, 30 років, родом із райцентру Сміла Черкаської області. Загинув під час виконання службових обов'язків в зоні проведення операції Об'єднаних сил на Донбасі. Обставини не уточнені. Панченка поховали 14 жовтня в селі Матусів Шполянського району Черкаської області.
Залишилися батьки.
1 
1
Коментарі