У Буенос-Айресі туристів запрошують у ресторан сексу і музей мате

Фото: фото надані Олександром Юревичем

Олександр Юревич з Дніпропетровська на місяць літав до Буенос-Айреса, столиці Аргентини.

"На путівку до Буенос-Айреса я збирав гроші півроку. Відкладав з кожної зарплати рівно половину – 3 тисячі гривень, - згадує Олександр. – Тільки за переліт довелося викласти 1,5 тисячі доларів. Обдзвонив чотири авіакомпанії. У трьох за квитки туди і назад хотіли більше 20 тисячі гривень. До того ж довелося б три дні провести у дорозі, пересідати у двох аеропортах. По дорозі додому з роботи випадково зайшов в авіакаси. Дівчина-консультант підібрала мені квитки через Дубаї всього за 12 тисяч гривень".

Першого ж дня аргентинець Серхіо, у якого жив Олександр, запропонував йому прогулятися по вулицях аргентинської столиці.

"Аргентинці не заморочуються над тим, що одягти і де переночувати, - говорить Олександр. – Більшість будинків зведені з шиферу і бляхи, розмальовані фарбами у різні кольори. Проїжджали бідні райони. У кого випала шибка, а на нову немає грошей, просто затуляють вікно картоном чи ящиком з-під бананів. Просто на вулиці у центрі Буенос-Айреса молодь танцює танго. Серхіо запропонував сходити у "Ресторан сексу". Там виступає кабаре, танцюють стриптизери. Вечеря на двох обійшлася у 94 долари. У кожну страву додають афродизіаки".

Щоб поміняти долари на місцеві "песо", Олександр не йшов до банку.

"Серхіо купував у мене долари з рук, бо в Аргентині зараз дуже важко обміняти місцеві песо на іноземну валюту. Для цього у банку просять пред'явити квиток до країни, у яку ви зібрались їхати. О 22 годині мій аргентинський товариш запропонував повертатися додому. Сказав, що допізна гуляти небезпечно. Більшість районів після заходу сонця перетворюються на бандитські квартали.

Розказував жахіття, коли людину могли побити, щоб вкрасти ролики чи велосипед. Пенсіонери бояться самі ходити на пошту чи у банк за пенсією, бо за кожним слідкують місцеві банди. Недавно одного дідуся обікрали прямо біля його дому. Щоб старенький не встиг підняти тривогу, його вдарили по голові".

За $3 Олександр відвідав Музей мате на околиці міста.

"Напій зовсім не схожий на наш чай. Дуже міцний та гіркий. Щоб заварити справжнє мате, насипають півчашки трави і подрібленої кори дерев. П'ють напій зі спеціальної посудини через тонку трубочку, щоб мате не потрапляв на зуби, бо може їх роз'їдати. Чай розслабляє, втамовує спрагу, коли дуже спекотно. Аргентинці люблять пити його після сієсти – обіднього сну. Чашечки для мате продають на кожному кроці. Можна знайти у формі груші, жіночих грудей, копита чи з зображенням індіанця. Їх майстри роблять з заліза і пластика, вирізьблюють з дерева".