У азійському королівстві Таїланд діє понад сто плавучих ринків. Найбільш відомий з них - Дамноен Садуак, що знаходиться за 100 км від столиці Бангкок у провінції Ратчабурі. Дерев'яні ятки з товарами розташовані на палях посеред каламутного каналу. Торговці мешкають тут же - у своїх хатинах на воді.
"Тримайтеся міцніше. Хто має легшу вагу – нехай сідає на передні місця", - керує групою туристів невисокий молодий таєць. Він погано володіє англійською, тому показує нам жестами, що треба перебратися з причалу у моторний човен.
У невеликій моторці з навісом від сонця розміщається восьмеро дорослих людей. За спиною у нас уже сигналить конкурент човняра – хоче забрати із зупинки наступну групу людей. Річкове таксі – єдиний спосіб дістатися до знаменитих яток на воді. Винайняти моторного човна для прогулянки можна за 300-400 тайських бат за годину, орієнтовно – це 80-105 гривень. Маленькі човни на веслах удвічі дешевші.
Вуличка-канал смердить, однак туристи тільки регочуть, коли їх обливає бризками від інших човнів, що несуться назустріч – перебиває подих від швидкості, з якою наш провідник керує таксі. Гальмуємо лише на поворотах, щоб бува не врізатися у іншу моторку. Зате по прямій розганяємося так, що у сусідки з голови мало не здуває солом'яного капелюшка.
Кілька років тому на Дамноен Садуак знімали гостросюжетний бойовик "Небезпечний Бангкок", де голлівудський актор Ніколас Кейдж грав кілера. Головний герой з напарником ганялися за негідниками саме по цих вуличках-каналах.
Доки проходимо вузький канал можна спостерігати, як живуть поселенці у хижах на воді. Тайці займаються своїми домашніми справами, абсолютно не зважаючи на цікаві погляди чужоземців - перуть білизну, миють голову під шлангом або сплять у гамаках просто над водою. У давнину на плавучих ринках скуплялися й самі тайці, але нині вони розраховані виключно на туристів. Чужоземців у Таїланді називають словом "фаранг" – так само, як і місцевий фрукт гуаву.
Поруч з жилими будинками всюди видніють будиночки духів. Це маленький макет палацу з відкритими дверми - у когось простенький, у когось з дуже багатою оздобою. За місцевими повір'ями, у будиночку проживають душі померлих. Щоб задобрити пращурів тайці ставлять у цих будиночках тарелі з їжею. Люди вірять, що духи предків неодмінно скуштують страви і тому будуть милостиві до них. Грошей на будиночки духів ніколи не шкодують і буває, що вони виглядають навіть гарніше за бідну хижу господарів.
На дощатих подвір'ях тайці тримають сторожових псів та свійську птицю. Кожна родина обов'язково має свого човна, бо інакше нічим дістатися до сусідів. Чоловіки підробляють на річковому таксі, а їхні доньки та дружини торгують на верандах домівок або й самі гендлюють товарами з човнів. Працює плавучий ринок від світанку до обіду.
Гід одразу попереджає нас, що міняти на місцеву валюту бат найкраще купюри по 100 та 50 доларів США. Банкноти нижчого номіналу приймають неохоче і курс менш вигідний. Скажімо, за один долар дають 28-29 тайських бат, а за 100-доларову купюру - уже 3000 з "хвостиком".
Чимало торговців добре розуміють англійську, знають кілька слів російською. Коли покупці підпливають до ятки, господиня одразу дістає калькулятор, щоб показати на ньому ціну. Торгуватися тут треба усюди і завжди – ціну збивають щонайменше у 2-3 рази.
На плавучому ринку можна знайти все – від нестиглих кокосових горіхів до сумок з крокодилячої шкіри. Ятки обвішані прикрасами, паперовими парасолями, масками та різнобарвним одягом. Майже в кожній є маленька дерев'яна рогатка – захист від агресивних мавп. Туристи іноді купують їх як кумедний сувенір або беруть з собою на екскурсії у джунглі.
"Поцілити в мавпу зовсім не обов'язково, це може її ще більше роздратувати. Але ви можете просто показати їй рогатку – одразу передумає нападати", - пояснює продавчиня Мей. – "Не можна дивитися мавпі в очі, бо кинеться!"
Одяг у країні дуже дешевий, бо більшу частину його везуть з Китаю. Кольорові футболки можна виторгувати по 30-60 бат – 8-16 гривень на українські гроші. Модні циганські спідниці з бісером – по 200 бат.
"Я ще вчора купила собі одразу й велику валізу за 800 бат - це по 200-210 гривень. А в нас вдома такі самі уже по 700-800 гривень коштують, - хвалиться моя сусідка по човну Ірина із Запоріжжя. – Тепер треба закупити "начинку" – речі собі, чоловіку і малим".
Ми пристаємо до однієї з яток і кілька хвилин торгуємо ремінці та гаманці зі шкіри ската. Міцний чолов'яга позаду придивився собі паперову сувенірну парасолю розписану драконами. Купує аж дві штуки по сто бат кожна.
"Та нащо вони вам здалися? – розпитую з цікавості, бо задоволений турист уже складає їх у човен. - Все просто - одну повішу вдома замість абажура для лампи. А інший – кумі віддам, хай тішиться. Для кума уже купив спайку місцевого світлого пива "Сінгха" у банках – нічого таке, можна пити".
У інших ятках торгують готовою їжею та фруктами. Гід розповідає нам, що у сучасних тайських квартирах часто взагалі немає кухонь. Жителі не готують вдома, а купують їжу на вулиці. Поїсти можна будь-де – кафе, ресторани та продуктові ятки зустрічаються буквально на кожному кроці. Дехто просто купує у мішечок потрохи свіжих або обсмажених фруктів-овочів та риби. Вуличні торговці наливають та запаковують супи у поліетиленові пакетики. Найпопулярніший суп – гострий том ям, він готується з морепродуктів на кокосовому молоці та з соком лайма.
Фрукти дуже дешеві. Соковитий ананас коштує 30 бат – трохи менше 8 гривень на наші гроші. Торговка обробила його при нас за кілька хвилин - почистила, нарізала скибочками і поклала у торбинку.
Тайська кухня специфічна, часом дуже гостра - не кожен європеєць може їсти перчене-солодке-солене щодня. Але в туристичних районах повно російських, грузинських, італійських ресторанчиків. Там подають звичні нам вареники, шашлики, картоплю з м'ясом, пельмені, шаурму, піцу, пасту.
"Тайська картопля солодкава на смак. Коли в одному кафе біля нашого готелю в Паттаїі з цікавості замовила картопляне пюре та борщ-суп – довго сміялася. Борщ виявився протертим буряковим супчиком з грінкою, а пюре – твердим обсмаженим пляцком. Це пюре я ледве розрізала ножем та виделкою! Але тайські сосиски набагато смачніші, ніж у нас – мабуть, їх все-таки роблять з м'яса, - розповідає Ірина. – Місцеві кухарі смачно готують рибу та морепродукти. За великого лобстера у ресторані доведеться викласти від 2 тис. бат – близько 520 гривень. Порція з десяти королівських креветок у ресторані обійдеться у 200 бат – 52 гривні, великий смажений на грилі морський окунь – 250-300 бат. Зате на вулиці ціни на цю ж їжу удвічі дешевші – навіть проста тареля локшини чи відварного рису із соусом обійдеться всього у 30-50 бат".
Прогулянка по плавучому ринку триває до години. Разом з накупленим мотлохом вертаємося назад до столиці. Порізані свіжі фрукти поїдаємо ще дорогою – папайя чимось нагадує на смак моркву, а маленькі банани кай мають медовий присмак. Однак ніхто з нас так і не наважився купити дуріан – найбільш скандальний тайський фрукт. Він тхне падаллю, а запах дуже стійкий і за кілька хвилин встигає просмердіти невелику кімнату. Через це дуріан їдять тільки на вулиці, а вносити його у автобус, готель або аеропорт суворо заборонено.
Увечері йдемо поїсти у найвищу в країні будівлю – 304-метровий хмарочос Байок Скай. Його видно з будь-якої частини Бангкока. На нижчих поверхах розташовані торговий центр та готель, а на 76-ому та 78-ому – ресторани. Готують тут переважно страви та десерти місцевої кухні, але за 700 батт з людини можна наїстися досхочу - ресторан працює за системою "шведський стіл", тобто дозволяють накладати собі стільки їжі, скільки хочеш.
Після вечері у Байок Скай можна піднятися на передостанній 84-й поверх, де розташований відкритий оглядовий майданчик. Увечері він підсвічується різними кольорами та обертається на 360 градусів навколо своєї осі, так що можна побачити панораму столиці з висоти пташиного польоту.
4 
2164
Коментарі
1