А-а! — потужним баритоном скрикує баба Надя на моє привітання. Так, що аж підстрибую від несподіванки.
Баба Надя — це наша сусідка, коли відпочиваємо на Світязі. Після паузи починається розповідь про хвороби, через які вона стала такою полохливою. На приїжджих не сердиться, бо вони ж її проблем не знають. А місцеві знають, та навмисне лякають здоровканнями.
Прошу кілька дровин для мангала. Баба бере 5 грн:
— Як іще треба буде, то тут є дід, в якого кращі дрова, березові. Я на ровері до нього поїду й наберу. Тико їхати тре вночі, бо люди різне почнуть казати. Договорились?
Баба зігнута ледь не на 90 градусів і ледве ходить. Але на велосипеді їздить, мов богиня.
Комар розбух і почервонів
Велосипеди в селі — головний транспорт. А цього року молоді й старі масово почали пересідати на скутери. Туристична навала на Шацькі озера позитивно позначилася на добробуті місцевого люду. І на владу тут майже не скаржаться.
— А що та власть проти нашої природи? — дивується стара волинячка.
Погода тут за день може тричі кардинально змінитися. А щоб лило мов із відра й на небі при цьому не було жодної хмаринки ще й сяяло сонце, то таке я бачила лише на Світязі.
У селі є стара Петропавлівська церква. Саме на Петра і Павла погода у Світязі найкраща. Та місцеві люди з Богом спілкуються переважно на природі. От і я спробувала домовитися з комаром, бо на їхні укуси маю алергію. Дивилася, як він встромляє у шкіру довгого носа і вмовляла, щоб пив собі на здоров"я, але так, щоб мені не було від того шкоди.
Комар розбух і почервонів. Потім неквапно витягнув носа і полетів собі. А на шкірі не залишилося жодного сліду. Навіть не засвербіло.
1 
1
Коментарі
3