Для 20-річного півзахисника "Дніпра" Євгена Коноплянки початок 2010 року з точки зору особистих досягнень вийшов розкішним. Він завоював постійне місце в основі "Дніпра", забив перші м"ячі в Прем"єр-лізі та отримав запрошення в команду Мирона Маркевича.
- Після матчу із запорізьким "Металургом" журналісти за гарний гол тебе просто захвалили. Навіть порівнювати з самим Ліонелем Мессі. Сам то розумієш, що це перебір?
- Розумію, звичайно. Адже Мессі - це найкращий гравець світу. До того ж одна зустріч - не показник. От якби я весь сезон на такому рівні провів, тоді про щось ще можна говорити, а так ...
- Зараз, коли прокидаєшся вранці, немає бажання вщипнути себе? Щоб переконатись, що все це не сон?
- Ні, такого бажання у мене не виникає. Я завжди хотів грати в Прем"єр-лізі. Навіть коли робив перші кроки у футболі, у рідному Кіровограді. Я завжди знав, що можу грати на цьому рівні. А далі все йшло по наростаючій. Мене помітили селекціонери "Дніпра" і без перегляду запросили в команду. У принципі, в мене не було плану, що ось на цей рік я буду грати там-то, потім зроблю крок вгору, а потім ще один - і потраплю в збірну.
- Але хоча б у дитинстві ти уявляв себе у футболці збірної?
- Уявляв. Чому ні? Хоча б коли футбол по телевізору дивився. Коли став постійно виходити на поле в основі "Дніпра", з"явився шанс звернути на себе увагу тренерів збірної. В останніх матчах знав, що за моєю грою пильно стежать, тому прагнув показати себе з кращого боку. Зараз я включений у список 24-х кандидатів в збірну, але на цьому не хотілося б зупинятися. Я хочу пробитися в основу збірної і допомогти їй виграти Євро-2012. Така от у мене мрія.
- Розкажи про те, як пройшло твоє дитинство, коли почав займатися футболом?
- Я ріс у родині, де спорт займав особливе місце. Починав все крок за кроком, поступово. У сім років займався в секції карате, де у мене були певні успіхи.
- Тобто в дитинстві ти не думав, що станеш футболістом?
- Чому ж. Паралельно я грав у футбол, причому батьки віддавали перевагу саме цій грі. Потім я так захопився, що вже не уявляв себе без футбольного м"яча. Займався в кіровоградському "Олімпіку" у Юрія В"ячеславовича Кевлича. У "Дніпрі" з"явився, коли мені було 16.
- Відразу відчув різницю між школою та дублем?
- Звичайно. Навіть хвилювався спочатку. Я чудово знав: це уже не Кіровоград і не юнацький футбол, а якісно новий рівень. Я віддавав собі звіт, що це "Дніпро" і які вимоги тут до футболістів.
- Тут усе твоє життя різко змінилася?
- Можна сказати так. Я в шістнадцять років підписав контракт, мені дали гарну зарплату - адже раніше я копійки отримував.
- Важко було одному у великому місті?
- Так, особливо спочатку. Шкільні друзі залишилися в іншому місті, тут я нікого не знав. Батьки говорили мені, що потрібно трохи потерпіти. І дійсно, через тиждень-два вже звик. Я взагалі швидко звикаю.
- Як було грати в одній команді з зірками? Я маю на увазі "Дніпро", де є Калиниченко, Назаренко, Ротань та Русол?
- Намагався не фокусуватися надмірно на цю обставину. Звичайно ж, для багатьох молодих хлопців просто мрія потренуватися з такими футболістами. Але я виконую свою роботу - тренуюся, готуюся і прагну досягти того ж, чого вони досягли. Ніякої напруги. Все йде своєю чергою.
- Перший гол за "Дніпро" пам"ятаєш?
- Ну звичайно (посміхається). Ми тоді з "Зорею" грали. Я Богдану Шусту ще м"яч між ніг забив. Феррейрі спасибі за класний пас. Але особливої радості після матчу, самі розумієте, не було. Нічия на своєму полі є нічия ...
- "Дніпро", схоже, пізно розігрався: чотирьох перемог в останніх чотирьох турах може не вистачити для бронзових медалей.
- Ще є надія. Ми ж руки ще не опустили. Так що лише остання гра чемпіонату розставить все на свої місця. Ми дуже багато подарунків суперникам зробили. Особливо в першому колі. Та вже й цього року як згадаєш нічиї з "Зорею", "Арсеналом", поразку від "Динамо", відразу сум бере: могли замість 2 очок у цих матчах взяти 9 і боролися б за медалі.
- Які свої сильні сторони, як футболіста, можеш назвати?
- Техніка. Удар непоганий.
- У молодіжній збірній ти грав на позиції форварда, в "Дніпрі" правого півзахисника. А яка з цих позицій більше подобається самому Євгену Коноплянці?
- Мені подобається більше часу возиться з м"ячем. Тому більшість матчів я проводжу праворуч у півзахисті. Коли ж граєш на вістрі атаки, отримавши м"яч потрібно відразу ж вирішувати долю епізоду. Пам"ятаю, в молодіжці я навіть просив тренерів перевести мене в півзахист. Так що в "Дніпрі", виходить, рішення Володимира Безсонова співпало з моїм бажанням.
- Багато хто вважає, що Коноплянка мало забиває.
- Я теж так думаю. Два м"ячі у 18 іграх - замало. Граючи на такій позиції в клубі, треба забивати більше.
- Ти отримав похвальні відгуки від багатьох футбольних фахівців, загальне визнання. У наступному сезоні від тебе чекатимуть вже більшого. Чи є страх не виправдати очікування?
- Буду прагнути до того, щоб не засмутити вболівальників. Хочу більше забивати і стати одним з найкращих бомбардирів чемпіонату.
- Хто з футболістів є для тебе орієнтиром?
- Дуже поважаю Ліонеля Мессі. Це один з найулюбленіших моїх гравців. Намагаюся рівнятися на нього. Сподіваюся коли-небудь піднятися до його рівня. У Мессі мені подобається все. Мені здається, для нього футбол - життя. Отримуєш таку насолоду, що неможливо залишатися байдужим, коли дивишся на його футбол. Хочеться дивитися й дивитися, як він управляється з м"ячем, які приймає рішення на полі, що творить з м"ячем. Які забиває голи. Це свято футболу.
- Чи дає тобі футбол що-небудь, крім зарплати?
- Моральне задоволення, насолоду, кайф! Коли перемагаєш у матчах - відчуваєш справжню ейфорію. Я ж займаюся улюбленою справою!
- Як ставишся до публічного життя?
- Популярність мені не заважає.
- Яке місце у твоєму житті займає музика?
- Останнім часом не так багато слухаю музику. Раніше слухав більше. Люблю під настрій навіть попсу послухати. Але тільки не рок.
- Яку кухню віддаєш перевагу?
- Я невибагливий в їжі. Але з особливим задоволенням їм шашлик. З напоїв віддаю перевагу фрешу.
1 
4166
Коментарі