-Олексій, на минулому тижні нарешті відбувся ваш повноцінний дебют в бундеслізі. Чому довелося чекати так довго?
- Коли приходить новий гравець, йому обов"язково потрібний час на адаптацію - щоб краще вивчити команду, звикнути до партнерів. Звичайно, дуже хотілося грати. Чекав, сподівався, що це відбудеться трохи раніше. Деколи виникали і похмурі думки, але намагався їх гнати, про погане не думати.
- Які ваші враження від ігор з "Гертою" і "Вольфсбургом"? У чому основна відмінність від матчів чемпіонату України?
- Стадіони, вболівальники - це окрема тема. Німеччина - футбольна країна. Тут для фанатів створені всі умови - і вони з задоволенням приходять на ігри, щоб підтримати свою команду, самі створюють атмосферу справжнього свята. На жаль, Україні до цього рівня організації ще далеко. Хоча, зазначу, що і в нас, в Донецьку - дуже хороші вболівальники. Що стосується самої гри - відмінності істотні. У матчі бундесліги, як правило, обидві команди прагнуть йти вперед, загрожувати воротам суперника. Виходить, що більшу частину часу дієш ніби в контратаці. Відповідно, у нападаючого з"являється більше можливостей працювати з м"ячем. В Україні ж часто одна команда "закривається" на своїй половині поля, і форвардові складно отримати м"яч в ноги. Коли обидві команди націлені на атаку - грати набагато цікавіше.
- Багато говорилося про гольовий момент в суботній зустрічі з берлінцями. Марсель Коллер потім зізнався, що в той момент вже в думках радів голу. Як виявилось, радість тренера була передчасною. Що вам перешкодило відправити м"яч точно під перекладину?
- Так, епізод був дуже хороший. Не вистачило концентрації, десь - упевненості в собі. Все - в психології. Впевнений, якщо зіграв би до цього в двох-трьох матчах, то забив би гол без всяких проблем.
- Гру у Вольфсбурзі, не дивлячись на здобуті три очки, невдало провела вся команда...
- Я так не сказав би. "Вольфсбург" - команда амбітна, рветься в єврокубки. Суперники з перших хвилин пішли вперед, і нам довелося, в основному, діяти від оборони. Ну, а в захисті ми зіграли добре.
- Після штрафного, виконаного Азуагом на 18-ій хвилині, ви намагалися підправити м"яч у ворота...
- Воротар став на опорну ногу, я "зрізав" м"яч, але влучив голкіперу в плече. У цьому моменті фортуна була на боці Бенашіо. У цій грі у нас були всього два гольові моменти. Коли в кінцівці вольфсбургці, які не бажали втрачати очки, пішли вперед, ми зловили їх на контратаці, і Шестак свій шанс реалізував.
- А що трапилося в епізоді з жовтою карткою?
- Отримав "гірчичник" абсолютно по ділу. Ми вкидали аут, захисник зіграв на випередження, перехопив м"яч. Довелося піти на тактичний фол, щоб не пропустити швидку контратаку... Ось знову читав недавно - в Україні розгорівся черговий скандал, пов"язаний з суддівством. Арбітрам не довіряють, постійно в чомусь підозрюють. У Німеччині такого немає і близько. Кожен матч детально розбирається на телебаченні. Помилки неминучі. Але кожен знає, що суддя справді по-людськи помилився. На останній хвилині матчу з "Гертою" мене в штрафному штовхав руками Шимуніч. Ми ще раз подивилися епізод в місцевому телеогляді і прийшли до висновку - пенальті був. Але до арбітра наш тренер Коллер не пред"являв ніяких претензій. Нікому і в голову не прийшло звинувачувати суддю в упередженості.
- Чи не дуже жорстко проходила гра з "Вольфсбургом"? Порушень з обох боків було немало...
- У німецькому футболі жорстка чоловіча боротьба - нормальне явище. Спасибі суддям - вони дають грати. Бувало, в українському чемпіонаті почуєш півсотні свистків за 45 хвилин, зупинки через кожну дрібницю - це відбиває всяке бажання грати.
- Які ваші перспективи в найближчих матчах?
- Ніколи не думаю, зможу вийти на поле в найближчій грі чи ні. Просто виходжу на тренування, працюю. Чи потраплю в основу, вийду на заміну на 10 або 20 хвилин - не має значення. Головне - зіграти, щоб швидше здобути впевненість у власних силах. Мені потрібно забити гол, і тоді багато проблем вирішаться самі собою...
- Тренер "Бохума" хвалив вас за старанну роботу на тренуваннях. Доводиться важко?
- Наші заняття дуже схожі на тренування "Шахтаря". Ті ж вправи, мабуть, трохи видозмінені. Правда, сьогодні грали в теніс-бол за трохи іншими правилами, ніж ті, до яких звик в Донецьку. Було дуже важко перебудуватися. Ще одна відмінність - в "Шахтарі" тренування починаються в п"ять вечора, а тут - в десять ранку.
- Напевно, Луческу встановив такий час для бразильських легіонерів "Шахтаря" - вони так рано не прокидаються. Ви, до речі, повністю освоїлися в колективі?
- Хлопці дуже допомагають, особливо Ян Лаштувка. У складі "Бохума" є поляки, словаки, чехи - з ними спілкуємося без проблем, мови схожі...
- Чув, що недавно до вас приїхала сім"я. Як влаштувалися? Де живете?
- Так, приїхала дружина з маленьким сином. Але скоро вони виїжджають назад в Донецьк. Дружина отримала візу на три місяці. Хотілося дістати запрошення і для батьків, але з оформленням документів - величезна тяганина. Доводиться справлятися самим, без допомоги бабусь з дідусями, а це нелегко.
- Стежите за чемпіонатом України, матчі "Шахтаря" дивитеся?
- Дивитися ігри можливості немає, стежу по інтернету, так що я постійно в курсі подій.
- Як відчуваєте, Німеччина стане лише епізодом вашої кар"єри - або це надовго?
- Складно сказати однозначно. Професійний футболіст часто не знає, де гратиме завтра. Мій контракт належить "Шахтарю", і зараз виходжу з того, що через місяць, після закінчення строку оренди, повернуся назад в Донецьк. У Німеччині набираюся корисного досвіду, отримав можливість побачити інший футбол, "поваритися" в бундеслізі. Але в побутовому плані без знання мови доводиться важко. Та і взагалі, багато що тут незрозуміле...
"Спорт-Экспресс в Украине"
×
![]()
8 
4166
Коментарі