15 червня у Вінниці затримали 34-річного водія чорного БМВ. Його підозрюють у тому, що кілька днів поспіль стріляв із пістолета по пішоходах. 11 червня поранив вінничанина 18-річного Юрія Кондратенка.
— Того вечора ми з братом проводили друга на маршрутку. По зебрі я перебіг на інший бік, а Коля з дівчиною Катею чекали, доки проїдуть машини. Потім до нас під"їхала машина. Звідти чоловік у білому почав погрожувати, що ми вийшли на зебру перед ним, — розповідає Юрій. — Я уваги не звернув, думаю, він був п"яний. Гукав: "Що ви там мені казали?" і ще щось. Потім якийсь хлопок. І мені стало недобре. Глянув на футболку, а там дирка, і в животі у мене дирка. Ну думаю, всьо, я помер, хоча реально нічо не боліло. Але якщо в животі дира, значить, я повинен упасти.
За кілька хвилин із магазину на зупинці вийшов чоловік, назвався лікарем. Оглянув Кондратенка, наказав не рухатися.
— Після того, як цей врач сказав, що рана неглибока, я зрозумів, що живий, — продовжує він. — "Швидка" приїхала, лікарі оглянули, дозволили встати.
Куля поверхнево пробила одяг і м"язову тканину.
Бачив, як хірург колупається в моєму животі
— У мене грудні мишци добре прокачані, бо я багато підтягуюся на турніках. Колись в дитинстві впав з качєлі, зламав хребет, лікарі порадили постійно качатися, — пояснює Юрій. — Пуля тільки обпалила шкіру навколо грудної клітки, до того ж вона була резинова. Операцію робили під місцевим наркозом. Бачив, як хірург колупається в моєму животі. Мене ще пробило на сміх, почав розказувати анекдоти. Врач шуткував, що якщо не перестану сміятися, то щось не те відріже і зробить з мене Юлю.
На третій день хлопця відпустили додому.
— Кожного ранку ходжу на перев"язки. Почуваюся нормально, тільки не можу спати. Гірше подружці брата, на неї цілилися з пістолета. Зараз боїться виходити з дому, здригається від телефонних дзвінків.
Імені підозрюваного не розголошують.
— Учора ходили з Катею і братом на упізнання. Там сиділо троє. Катя як втупилася в одного, не могла слова сказати. Слідчий нам розказав, що той чоловік неадекватний. Під будівлею, де проходило упізнання, зустріли його батьків. Батько залякував, щоб я не вказував на сина. Мати голосила, що нам треба від них грошей. Але мені від них нічого не треба. Батько того чоловіка колись був якимось начальником у міліції, мати вчителькою.
1 
1
Коментарі