3 лютого в райцентрі Володимир-Волинський на Волині не їздило жодне таксі: водії ховали колегу — 51-річного Адама Пилиповця. Чоловіка задушили двоє пасажирів-солдатів.
Пилиповець працював приватним таксистом на власному "Фольксваґені Пасаті". Увечері 31 січня зник. Востаннє його бачили на автовокзалі. Адам попередив напарників, що повезе п"яних солдатів до приміського села Зимне.
— У разі чого, то знаєте, де шукати тих солдатів, — пожартував перед від"їздом.
За кілька годин на стоянку таксистів прийшла 27-річна Оксана, донька Пилиповця. Сказала, що батько мав бути вдома о восьмій вечора. Із таксистами телефонувала Адамові. Мобільний був відключений. Шукали чоловіка до світанку. Уранці пішли до міліції. Пилиповця оголосили в розшук.
Тим часом у селі Кримне Старовижівського району, за 70 км від Володимира-Волинського, їхав побитий "фольксваґен" з оголеними колісними дисками, без бамперів і номерів. За кермом сидів чоловік із пляшкою горілки. Із салону лунали пісні сп"янілих пасажирів. Селяни повідомили про іномарку сільському голові. Той передзвонив до районної державтоінспекції.
— До Кримного терміново виїхав патруль, — згадують інспектори ДАІ. — Намагався зупинити іномарку. Машина втікала, доки ми не притисли її до узбіччя.
Із салону вискочили двоє у військовій формі — 20-річний Іван із сусіднього села Смоляри та 22-річний Петро із села Масловець Любомльського району.
— Усе нормально, мужики. Ми дембеля, нам можна, — кричали.
Інспектори скрутили солдатів. На сидіннях знайшли бампер, номерні знаки. Із багажника ледь не випало скривавлене тіло Пилиповця.
— Затримані зізналися у вбивстві. Обоє — солдати-контрактники військової частини міста Яворів Львівської області. Звільнилися зі служби і приїхали додому, — каже начальник Володимир-Волинського міськвідділу міліції Олександр Никитюк, 43 роки.
Міліція не розголошує прізвища затриманих. Вони з багатодітних родин. Їхня контрактна служба закінчилася 30 січня. Наступного дня солдати святкували дембель на автовокзалі Володимира-Волинського. Обійшли всі бари, розпивали горілку біля ларків. Близько сьомої вечора замовили таксі Пилиповця.
— Вези нас у монастир, ми гуляємо, — сказали водієві.
Таксист відвіз солдатів до жіночого монастиря у приміське село Зимне. Там пасажири почали кричати. З"ясувалося, що вони мали на увазі село Монастирське. Під час сварки Пилиповця побили й пограбували. Коли знайшли лише 100 грн, оскаженіли й задушили чоловіка. Тіло вкинули в багажник і поїхали до найближчого кафе пиячити.
Уночі авто дісталися села Масловець Любомльського району, де живе Петро. Син залишив у батьків сумку й з однополчанином від"їхали за село, розпили пляшку і позасинали в автомобілі.
— Про того водія якось і забули, — зізнався на допиті Іван.
Адам був єдиним годувальником у родині
Удосвіта солдати вирушили до батьків Івана в Старовижівський район. Їхали лісовими дорогами, подалі від автотраси. Зупинялися в селах, розпитували, чи комусь не потрібен "фольксваґен". Не покинули машину, навіть коли пробили два колеса.
— Отака наша професія, — каже колега загиблого Віктор Потурай, 51 рік. — Ніколи не знаєш, коли наткнешся на відморозків. Ми зібрали грошей від кооперативу таксистів, аби чимось допомогти родині Адама. Навіть клієнти давали зайві кілька гривень за проїзд, щоб долучитися до похорону.
Пилиповець працював інженером у міському "Теплокомуненерго". Таксував задля додаткового заробітку. Вісім років тому осліпла його дружина Ганна, торік загинув син-моряк. Адам був єдиним годувальником у родині, тому оформився підприємцем і пішов у кооператив таксистів. Далеко не їздив, бо щогодини навідувався до дружини.
Солдати чекають на вирок суду у слідчому ізоляторі Володимира-Волинського. Їм загрожує довічне ув"язнення.
5 
35413
Коментарі