— Як виходжу кудись, прикриваю одягом обличчя. Соромлюся шрамів. Пережила кілька операцій. Ще робитиму на оці, працювати не можу, — розповідає 41-річна Леся Волянська зі Старого Яричева Кам'янка-Бузького району на Львівщині.
У жовтні торік потрапила в ДТП. В автомобілі їхала з подругами 42-річними Тетяною Музиченко, Іванною Грицак і Людмилою Дяків. Вони загинули. За кермом був син Людмили Руслан Савчук, 24 роки. Півроку перебуває під домашнім арештом. Постраждалі через суд домагаються відшкодування збитків. Побоюються, що Руслан уникне покарання.
Леся Волянська зустрічає на порозі свого одноповерхового будинку. Має коротку стрижку.
— Того вечора ми з подружками святкували Людині іменини в кафе. Потім приїхав Руслан і запропонував підвезти. Останнє, що пам'ятаю, як зупинилися на світлофорі. Потім він різко крутнув ліворуч і машина влетіла у фуру. Тиждень пролежала в комі. Після цього отримала ІІІ групу інвалідності, — продовжує. Показує фото, де має довге волосся.
— В селі всі знають, що Руслан любить погуляти, балуваний. Його батько — бізнесмен, займається міжнародними автобусними перевезеннями. Машину синові купив, на роботу до себе влаштував. З Людою були розлучені, — говорить Леся. — Того вечора люди бачили, як Руслан пив у кафе коктейль із віскі. Але слідчий нікого не опитав. До мене прийшов за місяць після аварії. Не хотіла позиватися до суду. Ми з Людою дружили, були кумами. Але Руслан далі п'є. Сусіди на нього жаліються. На суді говорить те, що адвокат радить. Потім виходить за ворота й показує нам непристойні жести. Знає, що батько його витягне.
У Людмили Дяків залишилися ще двоє дітей — доросла донька і син 5-річний Дмитро. Він — хрещеник Лесі Волянської.
— На вихідні його привозять до мене. Сказали, що Люда полетіла на небо. Бувало прийде, обніме мене і каже: "Мені сьогодні знову мама снилася. Коли вже вона з того неба прилетить?" — додає Леся Волянська.
Сиротами залишилися діти Тетяни Музиченко — 22-річний син і донька, 17 років.
— Таня разом із сином їздила на заробітки. Дочка вступила на перший курс, на журналістику. Вчиться на платному. Раніше навчання їй оплачувала мати, — говорить Леся Волянська.
До хати заходить 44-річний Володимир, чоловік загиблої Іванни Грицак. Тримає фото дружини.
— Зробила його на закордонний паспорт за кілька місяців до трагедії. Постійно ношу із собою, — каже Володимир Грицак. — Я приїхав на місце аварії. Заглянув у машину, а там два тіла клейонкою накриті. Впізнав Іванку по манікюру й курточці.
У Грицаків є 20-річний син.
— Свою провину визнаю. Після аварії нічого не пам'ятаю. Я не пив і не був п'яний. Готовий виплатити компенсацію, — говорить Руслан Савчук.
— Винуватця можуть ув'язнити чи визначити випробувальний термін. Але ми наполягатимемо на позбавленні волі, — каже адвокат потерпілих 30-річний Павло Білик.
2 
35413
Коментарі