пʼятниця, 08 лютого 2013 07:30

Перед загибеллю Ганна Асафатова вибирала імена дітям

— Ну не може, не може щаслива дитина ні з того ні з сього отравитись! Це 300 відсотків, — зітхає 49-річна Галина Марунчак із міста Кам'янець-Подільський Хмельницької області. Вона дивиться в одну точку, гладить портрет доньки 22-річної Ганни. 24 січня ту знайшли мертвою у номері місцевого готелю "Монте-Крісто".

— Анічка закінчувала вчитись, устроїлась вже на роботу. Артур її дуже любив, щодня возив і забирав з академії, з роботи. 22 січня вона була в мене. Говорила, що дітей хоче, але спочатку думала закінчити навчання. В 12 часов того дня вона мені дзвонила, казала, що йде купляти булочку на обід. А за пару годин її вбили.

Марунчаки мешкають у двокімнатній квартирі старої триповерхівки в центрі міста. Галина Михайлівна на пенсії, її чоловік Віктор Петрович працює токарем. Єдина донька Ганна навчалася на викладача іноземної мови в Кам'янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка, на п'ятому курсі. Позаторік вийшла заміж за місцевого Артура Асафатова. Жила з його батьками.

Асафатови мешкають у заміському триповерховому будинку. Ковані ворота, доріжки у дворі викладені бруківкою.

Бесідка вимурувана у формі фортеці, всередині — мангал. У дворі стоїть червоний джип.

— Цю дитину всі так любили, — каже господар, капітан дальнього плавання 62-річний Петро Асафатов. — Вона була дуже щирою і наївною. Якось на морі грали в конкурс, хто знайде більшу ракушку. Я побіг, на лотку купив найбільшу і підкинув Ані. Вона так раділа. Навіть не помітила, що ракушка лакована. Дуже добра була. Всіх котів додому тягла. Доброта її і згубила...

— Любили Анічку, як свою, — додає його дружина 49-річна Світлана Асафатова.

З вікна кімнати відкривається панорамний вид на місто. На шкіряному дивані сидить 28-річний Артур Асафатов, єдиний син у родині.

— Я Аню дуже любив, і вона мене. Ми ж і повінчались. Зранку 23 січня вибирали імена нашим майбутнім дітям. Ще говорили про зустріч однокласників, — позаду Артура стоїть фотографія дружини з чорною стрічкою. Поряд свічка, напівпорожня склянка, накрита скибкою хліба. На сусідній полиці — весільна фотокартка.

10 грудня торік Ганна влаштувалась вихователькою у міський дитсадок №16. 21 січня  пішла на сесію, а 23-го — раптово зникла. Родичі почали її шукати. Петро Асафатов прилетів із Португалії, де на ремонті стоїть його корабель.

— Обдзвонили всі лікарні, травмпункти, морги, — згадує Світлана Броніславівна. — Потім подзвонили в міліцію. За кілька хвилин до нас приїхала опергрупа. Нічого не сказали, але забрали Аніну зубну щітку, волосся з розчоски. Думаю, вони вже тоді знали, що Аню вбили. Да, її саме вбили.

Увечері наступного дня Асафатовим повідомили, що невістку знайшли мертвою у номері готелю "Монте-Крісто". Смерть назвали самогубством.

"Монте-Крісто" — бар-ресторан у Кам'янці-Подільському. Над вхідними дверима висять камери відеоспостереження. Із залу на першому поверсі можна потрапити в номери. Їх тут шість — по три на першому і другому поверхах. Що їх здають, не знав навіть Артур, який працює в сусідньому готелі.

— 23 січня до нас прийшла дівчина. Спитала, почом номери. Зняла один на сутки, просила не турбувати, — без запинки розказує бармен-адміністратор закладу Руслан Шидловський, 23 роки.

— На її дверях висіла табличка "Не турбувати", — додає покоївка готелю 56-річна Галина Кумашевська. Вона помітно нервує, однак згадує все в деталях, хоч у кімнаті була кілька секунд. — Номер мають звільняти наступного дня до 12.00, я зайшла туди в 16.00. Відкрила запасними ключами. Дівчина лежала поперек кроваті. На вішалці висіла курточка. У ванній — стаканчик. Кофтинка зложена на кроваті. Рядом баночки з корвалолом. Біля кроваті надпита чекушка горілки. Дівчина була одягнута у кофточку й штанці.

— Батьки казали, що доньку знайшли в трусиках? — уточнюю.

— А-а-а, точно, в трусиках, — ніяковіє покоївка і відходить.

— Я думаю, цю дівчину довели свекри, — каже власник закладу 45-річний Анатолій Стоянський.

Міліціонери запевняють, що Ганна отруїлась.

— Слідчо-оперативна група виявила труп, — розповідає заступник начальника слідчого відділу Кам'янець-Подільського міськвідділу міліції Наталя Страпак, 43 роки. — Поряд лежали чотири порожні пачки корвалдіну і корвалолу, пляшка горілки ємністю 0,25 літра, на третину порожня. Під час огляду ознак насильницької смерті не виявлено. Згідно заключення судмедексперта, смерть настала від набряків головного мозку і легенів, спричинених отруєнням барбітуратами.

— Це — чиста брехня, — плаче 49-річна Галина Марунчак, матір загиблої. — Моя дитина 10 грам вина не могла випити, бо в неї страшна алергія на алкоголь. У неї на підборідді такий синець, ніби її тримали і заливали горілку. У неї серце слабке. Може, залили, а в неї стався приступ, ліками хотіли відпоїти. Косметика на лиці була розмазана, на губах — піна. А на рушниках, одіялі чи одежі немає ні пятнишка.

— Ми приходимо, а наша дитина лежить поперек кроваті. Одіяло, простині акуратно заправлені. Ніби вона лягла і вмерла, не ворухнувшись. З правої сторони лоба і до підборіддя величезний синяк. Руки всі сині, але акуратно зложені на грудях. Найбільше синяків на кистях рук. Ніби її зв'язували чи волокли. Наша дитина ніколи по кабаках не ходила, вона не могла сама піти в той гадюшник. То ж настоящий бордель, який міліція кришує, — згадує 46-річний Віктор Марунчак, батько Ганни. — Я найду убивць! — б'є себе в груди. — Я клявся на могилі.

— У Анютки пропали багато речей, — додає мати загиблої. — У номері не було носків і колготок, в котрих вона вийшла вранці. Пропав дорогий косметичний набір і ключі від квартири.

Марунчаки упевнені: доньку вбили. У причетності до цього підозрюють невідомого чорнявого чоловіка, який у день загибелі приходив до їхньої квартири.

— Стояв, стукав, а їх не було вдома, — згадує 28-річна Інна Федорова, сусідка Марунчаків. — Я почула, вийшла. Каже: "Хочу квартиру зняти". Але Марунчаки ніколи в житті квартири не здавали.

— Ми говорили про того чоловіка в міліції, але нас не хочуть і слухати, — каже Світлана Асафатова. — При Ані був її паспорт, убивці знали, де вона прописана. Після убивства вкрали ключі й пішли чистити квартиру. У судмедексперта я лише запитала, чи не ґвалтували Анічку. Він розкричався, став швирятися бумагами.

У самогубство Ганни Асафатової не вірять і її колеги.

— Ця дитина прийшла до нас 10 грудня, і зразу влилася в колектив, — розповідає завідувачка дитсадка №16 Тетяна Роєцька, 44 роки. — Комунікабельна, щира, весела. Була настільки відверта, що не вміла чогось приховувати. Чоловік її завжди привозив і забирав на машині.

Зараз ви читаєте новину «Перед загибеллю Ганна Асафатова вибирала імена дітям». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

75

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі