2 червня у дворі будинку N42а на вулиці Шота Руставелі в місті Краматорськ Донецької області зібрався натовп: міліціонери, представники виконавчої служби, органів опіки, лікар-педіатр, сусіди. Господар 27-річний Михайло Данкев розгублений.
— Ми мусимо відібрати дитину й передати матері, — каже Михайлу 50-річна держвиконавиця Олена Прокопенко. — Прошу, не влаштовуйте шоу. Ось акт служби державного виконання вiд 25 травня.
— Тут написано, що рішення суду не оскаржувалося. Але ми з Михайлом зверталися і до вас, і до Апеляційного суду, — каже 55-річний Євген Коновалов із громадської організації "Міжнародний союз мужніх татусів". Він прийшов захищати Данкева.
Прокопенко просить показати дитину лікареві. Чоловік дозволяє педіатру увійти до будинку. Слідом заходять усі. На порозі зустрічає літня жінка з 2-річним хлопчиком на руках.
— Ще 24 лютого суд Краматорська постановив віддати дитя Марині Данкевій, — каже Прокопенко.
— Але це рішення шкодить здоров"ю сина! — вигукує Михайло. — Якщо суд укаже вбити дитину, ви виконаєте вказівку?
— Так, — відповідає Прокопенко.
До будинку входить 23-рiчна Марина Данкева, колишня дружина Михайла. В руці тримає іграшковий автомобіль.
— Синочка, сина… — звертається до малюка, жує жуйку, спершись об одвірок. — Ваня житиме зі мною.
— Мам, закрийтеся в тій кімнаті й нікому не відкривайте сина! — кричить Михайло.
Ніна Данкева відносить хлопчика.
— Сина, йди до мене! — Марина кличе дитину. Демонструє іграшку. Хлопчик робить кілька кроків, як мама хапає його ззаду й біжить надвір. Михайло — за нею. Раптом з вулиці заскакує чоловік у чорних окулярах. Матюкається, б"є Михайла по голові.
— Розніміть їх! — кричить мати Михайла. — Це батько Марини, Віктор Жук.
Ваня повзає голодний по брудній підлозі, а мама з новим кавалером на дивані милуються
Міліціонери рознімають їх. Жук продовжує битися, його донька репетує, малюк плаче.
— Я тобі ще влаштую, сволота! — лається чоловік на колишнього зятя і покидає двір. По дорозі б"є по фотоапарату місцевого журналіста.
Бабуся відносить хлопчика в будинок. Михайло обіймає сина. Каже, боявся, що втратить його.
— Із Мариною ми одружилися 7 жовтня 2006 року, вона була на четвертому місяці вагітності, — розповідає він. — Іван народився 26 березня. Через дитячі гроші ми посварилися. Щойно отримали від держави 4 тисячі, як тесть попросив позичити йому на машину. Я відмовив. У нас постійно товклася її рідня — кум, брат, сестра. Ніхто не працював. Я пішов, і Марина одразу подала на аліменти.
— Думала, помиряться, але за тиждень Міші сказали: "Тобі є заміна, двоє бажаючих хочуть зайняти твоє місце", — перебиває сина Ніна Данкева, 55 років.
За кілька місяців Михайло провідав колишню дружину.
— Прийшли, Ваня повзає голодний по брудній підлозі, а мама з новим кавалером на дивані милуються, сміються. Забрав сина. Марина годувала його гороховим супом з пакету. В хаті антисанітарія, — показує відповідний документ від органу опіки від 11 червня 2008 року.
Михайло Данкев працює токарем на Новокраматорському машинобудівному заводі, щомісяця заробляє майже 5 тис. грн. Колишня дружина отримує 35% його прибутку.
— Михайло рік виховує сина сам, при цьому платить аліменти Марині на утримання сина і додатково на її утримання, — каже Євген Коновалов. — Коли Данкев звернувся до суду припинити стягнення аліментів, жінка раптом захотіла повернути дитя. Ваня їй потрібний, щоб не втратити гроші.
13 
1
Коментарі