"Третій рік поспіль сняться маршрутки, які перекидаються. Не можу забути той випадок", — бідкається донеччанка Людмила Луганська, 56 років. 20 червня 2006-го жінка потрапила в аварію. Перевернулося маршрутне таксі, в якому вона їхала.
— Уранці того дня я сіла в "Руту", яка їхала за маршрутом номер 2, — згадує. — За дві зупинки виїхали на перехрестя вулиці Артема й проспекту Ватутіна. Раптом сильний удар! Боковим зором побачила, що в нас врізався "деу". Підняв нашу маршрутку, і вона впала на мій бік. Зверху посипалися люди. Тисяча осколків, крики, кров... Зціпила зуби, аби скло в рот не попало.
"Рута" проїхала на червоне світло. Від удару завалилася на "Деу Сенс", зім"яла дах і впала правим боком на асфальт. Водій мікроавтобуса згодом пояснив, що сонце засліпило йому світлофор.
— Уже коли втрачала свідомість, прощалася з цим світом, — веде далі Луганська.
Скло посікло жінці правий бік обличчя. Лікарі витягли десятки уламків. Із губи видалили кісту, лице й руку зашили.
— Осколки ще півроку виходили, — скаржиться Людмила Павлівна. — В руці свищ відкрився, з якого витягли уламок завбільшки з 25-копійчану монету. Один осколок досі у скроні. Через біль у попереку не могла спати. Довелося влізти у борги й купити ортопедичне ліжко за 15,6 тисячі гривень.
Ушкодження дістали понад 15 пасажирів маршрутки.
— Мені тоді було 22 роки, — говорить донеччанка Тетяна Коваленко. — Як "газель" упала, я вдарилася бровою об металевий кут протилежного вікна. Коли нас стали повертати — полетіла в другий бік. Як згадаю: всі вже вийшли, а я не можу. Босоніжки злетіли, з босих ніг стирчать уламки скла. Все літо у лікарні пролежала. А мої однокурсники в той час дипломи "обмивали".
Після аварії у Коваленко погіршився зір. Досі без причин непритомніє. Невропатолог не може встановити діагноз.
— Шрам на брові лишився, — веде далі жінка. — Зараз волосся відростила, щоб не видно було.
Найбільше скалічилася тоді 26-річна Ганна Черканова. На її шкірі десятки шрамів.
— Тіло моє потворне. Влітку не можу в майці вийти на вулицю, соромно, — каже. — Сідниця і стегно у рубцях, їх не можна виставляти на сонце. З мене витягли 50 уламків. Вони досі виходять із сідниць. А я ж незаміжня.
У Черканової були переломи. Лікарі кажуть, вона не зможе народити дитину.
Потерпілі через суд вимагали у водія понад 300 тис. грн компенсації. У лютому Ворошиловський райсуд Донецька оголосив вирок. Водія — 50-річного Віктора Чайку — амністував як інваліда-чорнобильця, вимоги про компенсацію не вдовольнив. Пояснив, що гроші має відшкодовувати власник автобуса, 53-річний Борис Румак.
Маршрутка впала на бік. Зверху посипалися люди
— Цього перевізника у нас називають "чорнопрапорником", — каже 49-річний Олександр Усіков, на чий "деу" впала маршрутка. — Під чорними прапорами, напівлегально, в Донецьку ганяє половина маршруток. Схема проста: є громадянин Борис Румак, власник автобусів, є приватне підприємство "Румак", у якого нічого немає на балансі. Маршрутні листи виписували від суб"єкта підприємницької діяльності Румак, але водій Чайка виїжджав на приватному автобусі громадянина Румака. Без трудової угоди, без договору оренди, без доручення, без щоденного медогляду й техогляду. Не було й полісу обов"язкового цивільного страхування. І таких автопіратів у Донецьку — десятки! Гасають такі чайки, як хочуть. Раптом щось станеться — крайнього не знайти.
У березні потерпілі знову подали до суду. Цього разу вимагають компенсації у Бориса Румака. Суд заарештував чотири його нові мікроавтобуси "Богдан".
13 
1
Коментарі