Oстрівець Шепсгольмен був околицею Стокгольма. Під час війни у його скелях продовбали тунелі для штабу військово-морських сил. Формально Швеція вважалася нейтральною, проте від німців і росіян можна було сподіватися чого завгодно. Німці війну програли, росіяни виграли, але до Швеції, на щастя, не дійшли.
Тепер підземелля Шепсгольмена переобладнано під виставкові приміщення, і юрби відвідувачів вистоюють у чергах до заповітних печер, аби оглянути колекцію китайських теракотових воїнів династії Квін, відкопаних археологами у велетенському похованні імператора Ші-Гванґді — Першого Осяйного Напівбога.
Напій із товченої яшми та вранішньої роси не допоміг
Я теж походжаю цими тунелями — серед двометрових лучників, вершників і бойових колісниць, серед першого і, можливо, останнього війська, яке взяло Стокгольм, — і намагаюся збагнути, що почувають шведи, оглядаючи цю екзотику, весь цей образ пихи, марнославства і панічного страху смерті.
Квін Ші-Гванґді збудував імперію, вкрив її дорогами і каналами, обгородив муром, замордував сотні тисяч підданих на своїх проектах, зокрема й на будівництві власного некрополіса. А 210 року до нашої ери Осяйний Напівбог помер. І не допомогло йому ані справжнє військо, ані теракотове, ані навіть чудодійний напій із товченої яшми та вранішньої роси.
За кілька років по його смерті імперія розвалилася, і весь імператорів некрополіс — сім тисяч глиняних воїнів, 30 гектарів підземних споруд — сховалися на сотні літ під побутовим сміттям та бур'янами. Може, весь сенс імператорових зусиль, власне, і полягав у тому, аби дати невелику розвагу стокгольмським дітям, що притуляються носом до скла, за яким стоять анітрохи не грізні воїни — з відстороненим, зверненим у вічність поглядом?
Коментарі
14