Час од часу сестра просить мене перебалакати з її сином, моїм племінником, бо чомусь переконана, що я маю на нього вплив. Останнього разу вона захотіла, аби я відмовив його колекціонувати таблички з усілякими безглуздими написами на кшталт "Запретная зона", "Не влезай — убьет!" та "Державна податкова адміністрація".
По-перше, каже сестра, ці таблички захаращують хату, а декотрі навіть вилазять у вікна, як, наприклад, "Трамвай іде в депо". А по-друге, сестра чомусь вірить, що одного дня всі власники цих табличок на чолі з "державною податковою адміністрацією" прийдуть до них по своє майно, а заразом і по хлопця.
Я б радо перебалакав із племінником, проте в його віці я й сам колекціонував подібний мотлох. Це, між іншим, було тоді небезпечніше з огляду на потенційно антирадянський зміст табличок, а точніше — їхньої комбінації. Так, на моєму клозеті висіла табличка "Комітет комсомолу", а поряд — табличка, поцуплена з Охматдиту: "Палата для недоношених". У вікні, повз яке проходили мої гості, я мав штучку з музею: "Експонат на реставрації".
На моєму клозеті висіла табличка "Комітет комсомолу"
На жаль, та колекція не збереглася, але нещодавно я привіз дві таблички з Нью-Йорка. Одну я поцупив із кафетерію, а точніше — із туалету: "Співробітники повинні вимити руки". Досі не знаю, чому ця вимога поширюється лише на співробітників. А другу я прихопив у кнайпі. Власне, це й не табличка, а ярличок: "Вийшов попісяти. Залиште мою випивку в спокої". Цей ярличок можна взяти в бармена й причепити до своєї недопитої гальби пива, виходячи до вбиральні. Аби кельнер ненароком твого майна не прибрав.
Сестра, схоже, здогадалася про походження цих табличок у синовій колекції. І вже більше не просить мене вплинути на малого.
1 
1
Коментарі
1