— Подзвонили, спитали, чи можна повінчатися. Я, звичайно, погодився. А вони: а кілька пар одразу? Ого, кажу, це ж буде сенсація! — розповідає 38-річний отець Володимир Костюшко, настоятель Свято-Покровського храму в селі Ковалівка Полтавського району. 1 вересня обвінчав одразу два подружжя Базелівих — Наталію та Руслана, Людмилу й Олександра. Між собою — родичі, чоловіки — двоюрідні брати. Перші прожили у шлюбі 17 років, другі — 27.
— Ще була третя пара. Вони в родині наймолодші, офіційно не розписані. Їм треба було написати листа Владиці, аби отримати дозвіл. Вирішили поки що відкласти вінчання, — говорить отець Володимир.
Обряд вінчання призначив на 11:00. Пари та їхні свідки прибувають без запізнення на двох автомобілях — "Ланос" і "Лада". Всі — мешканці сусіднього села Залізничне.
Побачивши журналіста, Олександр Базелів сердиться, червоніє.
— Не хватало нам цього! Не треба нічо писати й знімати! Ми шо, звьозди? Хто вас покликав? — каже сердито.
— Саша, ну чого ти, все нормально, — Людмила відводить чоловіка вбік.
Біля храму чекає настоятель, одягнений у чорну рясу та білу накидку.
— То хто перший? — питає отець.
У церкву йдуть Олександр і Людмила. Вона у темній сукні до коліна, чоловік — у джинсах і сірій сорочці. За ними — свідки й син 25-річний Олексій.
— Батьки в мене хороші, люблять друг друга, — говорить Олексій, крутить у руці мобільний телефон.
Біля вівтаря священнослужитель передає подружжю свічки, загорнуті в світлу тканину. Свідки подають білі хустки, якими пара вкриває свої голови. Співає дитячий хор. Обабіч пари стоять хлопці років 10 у білих вишиванках, вишитих синіми нитками. Один із них підносить настоятелю обручки.
— Чи з доброї волі? Обіцяєш любити в горі й радості? — звертається отець Володимир по черзі до Олександра й Людмили.
— Так, — відповідають обоє.
Свідки стелять перед подружжям рушник. Священик починає співати. Наприкінці вони випивають тричі червоне вино з чаші та цілуються.
— Сподобалося вино? То спеціально для вас з Одеси привезли, — жартує настоятель. Кілька хвилин дає перепочити й прийняти привітання від родичів і друзів.
Спілкуюся з 40-річною Наталією Базелівою, що чекає своєї черги на вінчання.
— Із Русланом знаємо друг друга все життя. Але завжди тільки дружили. А потім якось зрозуміли, що кохаємо одне одного. Через тиждень зустрічань вирішили одружитися. Так 17 років разом, — усміхається брюнетка Наталія. Поверх чорної сукні в горох накинула піджак. У свідки пара обрала свого сина Владислава, 16 років.
— Син дуже радий, що ми вирішили обвінчатися. Для нас це важливо, і він розуміє, — Наталія показує на високого хлопця із широкою усмішкою, який спілкується із тільки-но обвінчаним подружжям. — Вінчатися в один день із Людою та Сашею вирішили, бо давно дружимо. Живемо теж поряд. І хотіли одне велике родинне свято на всіх. Влаштуємо сімейну вечерю.
Отець Володимир перериває нашу розмову й запрошує Наталію та Руслана у храм, аби розпочати обряд.
2 
Коментарі