24 грудня провели в останню путь 78-річного Василя Уманського.
— Василь Іванович був ярим націоналістом, любив часто ходити у вишиванці і завжди розмовляв тільки українською. Коли я віталася з ним і казала ˮ"Здравствуйте", то він завжди сварився і казав: ˮ"Ти що, кацапка?". Всі на нього казали Козак, це був його псевдонім, — розповідає знайома покійного Наталя Мартинюк, 63 роки.
— Був сотником козацько-гайдамацької сотні імені Симона Петлюри в Гайсинському районі. З 1994 року — член конгресу українських націоналістів. Приймав маленьких діток в козаки, активний діяч політичного руху на Гайсинщині, — додає колега Борис Могила, 70 років.
Народився Василь Іванович 14 січня 1940 року в селі Кальник Іллінецького району. Працював помічником машиніста на Гайсинській залізній дорозі. Також був різноробочим у парку імені Богдана Хмельницького. Перед виходом на пенсію працював охоронником у ˮ"Автотранспортному підприємстві-10563". Помер 22 грудня. Були хворі нирки.
Провести покійного прийшли близько сорока чоловік. Поминальний обід відбувся в кафе ˮ"Рандеву". Відспівував покійного отець Олег, настоятель Свято-Покровського храму Російської православної церкви в Україні.
Три роки тому поховав дружину Катерину. Залишилося двоє синів — Роман та Тарас.
3 
Коментарі