— Мене тоді переколотило. Уявіть — похорон, батюшка вже відспівав. Збиралися везти матір на кладовище. Але приїхала поліція, забрали тіло, бо поступила жалоба. Слідчі потім сказали, що від соцпрацівників. Що до чого — сама не знаю. Забрали тіло на розтин. Як буде висновок, віддадуть, — каже мешканка Мачухів Лариса Півень.
Тільки-но священик відспівав її матір, 77-річну Лідію Левашову, як на подвір'я приватного будинку приїхали правоохоронці й забрали тіло з похорону на судово-медичну експертизу. Це сталося в Мачухах 12 лютого.
Лідія Іванівна мешкала в селі в будинку з єдиною донькою Ларисою, зятем Сергієм та онуком Олександром. До пенсії працювала комірником на заводі "Динамо". Померла вдома 11 лютого.
За два тижні до цього, 30 січня, подруга 73-річна Мотрона Карпенко знайшла Лідію Іванівну із синцями в приміщенні літньої кухні. Звернулися за допомогою до керівниці соцвідділу Мачухівської сільради Оксани Старокожко та місцевого
депутата 32-річного Олега Хардіна. Викликали швидку допомогу й поліцію. Жінку оглянули медики, призначили лікування вдома. На їхню думку, такі травми
пацієнтка могла отримати сама при падінні. Родичі заявляли, що її часто підводила пам'ять, була слабка, погано орієнтувалася. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за залишення в небезпеці.
— Дружила з Лідою всігда. Вона давно казала: "Мені погано, мене обіжають. Аби вмерти", — розповідає Мотрона Карпенко. — Минулого місяця прийшла до неї — вона лежить у снігу. Видно, прання вішала та впала. Білльо в тазіку замерзло. Із сусідом затягли її в кухню. Як не прийду — вона на полу. Казала, що голодна. Старалася приходить, коли вдома нікого немає. Бо донька могла крикнути і на Ліду, і на мене.
— Зразу Лариса кричала на матір, а потім і зять став. За шо — не знаю, — розказує одна із сусідок Лідії Левашової, не називається. — Поки Ліда могла, ходила з ціпком в магазин. По хліб, кусочок ковбаски, цукерки. З літа не виходила з двору. Тільки в літню кухню її одводили.
У рамках розслідування жінку мали оглянути судмедексперти. За життя не встигли. Лариса Півень каже, що їх не попереджали про заборону на поховання.
— Дозволу на поховання родичам не давали. Якби встигли поховати, судмедекспертизу все одно б провели. Довелося б робити ексгумацію. Поспішили хоронити, є процедура. Мають дослідити причини смерті цієї жінки, — пояснює 49-річний Юрій Сулаєв, речник Полтавської обласної поліції. — Першою на місце прибула місцева сімейна лікарка. Написала, що це природна смерть. Причина — ішемічна хвороба серця. Можливо, медик не знала, що є кримінальне провадження. Тепер судмедексперти зроблять свій висновок.
Свідків Оксану Старокожко та Олега Хардіна опитали. Експертизу провели 13 лютого.
— Я не можу оприлюднювати результати, бо провадження триває. Слідчий має виконати всі завдання, прописані в процесуальному кодексі, погодити з прокуратурою, скерувати справу до суду. Або закрити провадження у зв'язку з відсутністю кримінального правопорушення, — додає Юрій Сулаєв.
Лідію Левашову вдруге ховають 14 лютого після обіду на сільському кладовищі Мачухів. До могили під'їжджають два невеликі мікроавтобуси. Виносять труну, ставлять на табуретки. Священик читає молитву. Лідію Іванівну проводжають в останню путь найближчі — донька, зять, онук, племінники. Говорити відмовляються, просять залишити родину в спокої.
Журналіст "Газети" відвідувала родину 2 лютого. Лариса й Сергій Півні впустили в дім. Лідія Іванівна спала, поговорити не вдалося. Лежала без постільної білизни на дивані, застеленому клейонкою. Ззовні в замок на дверях її кімнати був вставлений ключ. Донька пояснила — це заради блага матері. Бо та може встати й ходити будинком, не розуміючи, що робить.
3 
Коментарі