Почався новий навчальний рік. Запитали жителів регіону: який найяскравіший спогад пов'язаний зі школою?
Людмила ГЕРШУН, 41 рік, журналіст, Городок Іллінецького району:
— Пам'ятаю, як ще малими ми з подругою Наталією, на жаль, нині покійною, ходили допомагати робити домашні завдання нашому однокласнику Сергію. Це була велика честь, адже саме нам перша вчителька доручила шефство над однокласником.
Хоча Сергія це не дуже радувало. Якщо його батьків не було вдома, він обов'язково спускав із прив'язі великого пса. Звичайно, ми боялися зайти на подвір'я. Так, не виконавши своєї місії, сумні поверталися додому. Після того як поскаржилися вчительці, він нас впускав у хату. Але включав магнітофон, і ми завжди танцювали та співали. А Сергій тим часом займався своїми справами. Потім ми за нього робили уроки, намагаючись підробити почерк.
Дуже швидко вчителька зрозуміла, що шефи з нас ніякі. Тому Сергій далі навчався без цінної допомоги однокласниць-відмінниць.
Лілія МАЛА, 19 років, бармен, Гайсин:
— Пам'ятаю у класі п'ятому на Новий Рік у школі всі збиралися на святкування в костюмах. Тоді моя мама не мала змоги придбати мені костюм і зробила його власноруч з кучі чорних шкіряних лоскутів та дощика. Зачіска була з проволок. По ідеї я була павучихою, але на вигляд — ні. Глянула в дзеркало: моя зачіска була схожа на смітник. Коли я переступила поріг класу, мій однокласник викинув обгортку від цукерки мені на голову — і тоді замість сліз та образ я чи не вперше в житті почала дико сміятися. Разом зі мною сміялись усі. Новий Рік пройшов "на ура"!
Анастасія ШУМЕНКО, 25 років, касир, Гайсин:
— Найяскравіше пам'ятаю, як ми палили "Приму" жовту за школою в класі 10-му. Якийсь мужчина сфотографував і показав директору. Всі, хто був на фото, прибирали територію школи два дні з граблями та віниками. Єдиний плюс, ми не відвідували занять.
Олег НІКІФОРЕНКО, 30 років, механік, Немирів:
— Дуже любив початок навчального року. Все нове. І костюм, і туфлі, і кросівки. Але найбільше подобалося нове шкільне приладдя. Завжди, коли відкривав новий зошит у вересні, думав: усе, почну добре вчитися! Та, прописавши зо три сторінки, бажання чомусь втрачав. Коли згадую про школу, відразу відчуваю аромат пухких булочок. З товаришами бігали купувати їх щоперерви.
Олександр МОВЧАНЮК, 36 років, продавець, Немирів:
— До школи я любив ходити, але не вчитися. У нас із хлопцями були важливіші справи. Я тоді так вважав. То ми наліпки з жувальних гумок колекціонували, то вже у старших класах грали в настільний теніс. Дуже полюбляли шкільні дискотеки: 8 Березня, 23 лютого, Новий рік. У сьомому класі мені дівчина одна подобалася. Вона була на рік меншою. Я півроку проводжав її додому та носив їй портфель. Одинадцять років свого життя провів у школі. Там і перше кохання, і розчарування, і поразки та перемоги.
3 
Коментарі