28 січня відсвяткував 82-й рік народження гайсинчанин Микола Поляруш. За святковим столом зібралися два сини, дочка, семеро онуків та троє правнуків.
— Святкуємо день народження батька двічі на рік — 28 січня і 19 грудня, — розповідає дочка Тетяна Поляруш, 51 рік. — По-перше, це Миколая, а він у нас Микола, а по-друге, в цей день 2003 року йому встановили кардіостимулятор і врятували від смерті.
Пристрій страхує серце від раптової зупинки. Миколі Васильовичу замінювали його тричі.
— У батька стимулятор швидко зношується, бо він у нас дуже працьовитий, — продовжує син Ігор, 57 років. — Ні хвилини не може без роботи — і господарство тримає, і за порядком стежить, любить доглядати за садком, дещо вирощує біля хати, має пасіку. До того ж допомагає будуватися дітям і онукам.
Останній раз міняли кардіостимулятор в Інституті серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова.
— Тоді операція була надскладна, — згадує дочка. — Інфекція потрапила в тканину, на грудях відкрилася рана, потік гній. Електрод у вигляді якоря сильно вріс у тканини серця. Гачки, що зачепилися за серцевий м'яз, витягували десять діб. Тому новий стимулятор встановили татові з правого боку.
За це оперування та пристрій чоловік нічого не платив, бо має пільги як дитина війни й ветеран праці.
— Єдине погано, що тепер не можу стріляти з рушниці, — усміхається іменинник. — Я без полювання не уявляю свого життя. А першу зброю здобув при цікавих обставинах — вкрав у німецького офіцера, коли мені було п'ять років. Тоді мені в очі впав його ремінь із кобурою і я не втримався — таки поцупив пістолет. Мене впіймали і так висікли, що місяць не міг підвестися, мама відпоювала мене травами.
Миколі Полярушу не можна користуватися мобільним телефоном, щоб не збити ритм кардіостимулятора. Рідні жартують, що Микола Васильович — людина-кіборг.
3 
Коментарі