— Познакомились із чоловіком 15 років тому, як я переїхала в Ковалівку. Год жили отдєльно. А коли появився Антошка — з'їхались. Потім Софійка. Після того, як народила Дарюшика — вирішили, що ми один для одного створені. Тепер плануємо розписатись офіційно, — розповідає 34-річна Лілія Жадан. Із Леонідом Зінченком, 39 років, виховують трьох дітей — 8-річну Софію, 12-річного Анатолія та Дарія, який народився 18 березня. Молодшого охрестили 28 червня у Свято-Покровському храмі села Ковалівка Полтавського району.
Родина живе на вулиці Героїв АТО. О 8:00 у дворі чути дитячий сміх, із дому тягне запахом смаженої риби, котлет, салатів. Біля двору лежать шлакоблоки, пісок — родина зводить ще один будинок на подвір'ї. Назустріч виходить блакитноока Лілія, світле волосся зв'язала у низький хвіст.
— Заходьте у будинок, — каже. — Нас тут багато. Це двоюрідний брат Льоні Віталік. Його дружина Віта — наша кума, — показує на подружжя Погрибняків. Сидять за столом біля барної стійки, якою кухня розділена на дві зони. Приїхали на хрестини племінника із Кременчуцького району. — Там мама Віталіка, — дивиться на жінку у фартусі, яка стоїть біля плити. — Кум ще не приїхав.
— Подзвонили кілька днів тому, запросили стати хрещеною. Повинна була хрестити інша, но в неї віра не позволяє. Мусульманка, здається, — каже 36-річна Віта Погрибняк. Вдягла довгу сіру сукню у чорну смужку. Жінка набожна. Постійно відвідує церкву. Каже, що хрещення — це сакральний обряд, який покладає чималу відповідальність. — Дарію ми станемо другими батьками. Відповідь нестимемо перед Богом. За традицією, подарую своєму хреснику ікону, а кум — хрестик. Оплатимо церемонію у церкві — 400 гривень.
Леонід у білій сорочці з'являється у дверях кухні.
— У пологовому будинку був із дружиною, проте під час самих пологів виходив із палати. Попросили, та й сам хотів, — усміхається.
— Хлопці записані на прізвищі мужа, а донька — на моєму, — підходить Лілія. — Так вийшло, бо посварились разочок. Тепер дружно живемо.
Помічаю біля столу дитячий візок світло-зеленого кольору. У ньому спить Дарій. Із-під рожевої ковдри виглядають тільки щоки.
— Сьогодні ще одного принесуть, Кирилка. Ми з рідною сестрою народили в один день дітей, — каже Лілія, дивлячись на сина. — Запросили багато гостей. Більше двадцяти чоловік буде.
Виходимо у двір, щоб поговорити в тиші. Сідаємо за великий стіл. Угору по сітці плететься виноград.
— Не думала, що третє буде. Сталося дуже нєожиданно. Про аборт мови не йшло. З трьома веселіше, — всміхається Лілія. — Хрестини — сімейний обряд. У нас усі діти і дорослі хрещені. На такі празники збираємось родичами, кумами.
Чути, як до двору під'їжджає авто.
— О, хоч із кумою познайомлюсь, — заходить у двір гладкопоголений 43-річний Сергій Діхтяренко — хрещений Дарія. З дружиною мешкають у Бречківці Полтавського району.
— З Льонєй працюємо разом у Полтавагазі слєсарями. Родину його не дуже знаю, — пояснює. — Місяць тому поставив мене перед фактом. Це мій перший хрещеник. Дитина до школи піде, а мені вже буде під полтіннік.
У будинку чути дитячий плач — прокинувся Дарій. Лілія переодягає сина в білий у чорну тонку смужку літній костюм. На голову одягає картуз.
Дерев'яний Свято-Покровський храм збудували три роки тому в центрі села. Править тут настоятель 38-річний Володимир Костюшко.
Отець запрошує всередину всіх, крім Лілії. Каже, їй треба провести вводини (таїнство входження породіллі до церкви після пологів. — Газета), бо грішна після народження дитини. Із батьком обирають хрещене ім'я — Даниїл. Одягнувши білу рясу, священик починає обряд. Кладе поруч із вівтарем Біблію, скриньку з речами для помазання, великий золотистий хрест. Ставить на квітчасту тарілку маленький ківшик, у який наливає із металевого електричного чайника та пластикової баклажки воду.
Після читання молитов запрошує Лілію для проведення обряду з Дарієм на руках. Бере дитину на витягнуті руки, проходить довкола вівтаря, малює немовлям хрести в повітрі. Дитина починає голосно плакати. Дід і баби знімають церемонію на телефони.
— Всі хрещені? — запитує отець Володимир, дивлячись на Сергія. — А чого не хреститесь? Не знаєте як?
— Хрещений, проте не вірю. У радянські часи в голову вбили, що Бога нема. Ось і не пам'ятаю, як і що робити, — пояснює Сергій.
Отець показує, як тримати пальці і куди вести руку.
Через пів години молитов та омивання голови й помазання дитину віддають знову матері. Всі прямують додому.
Поки родина була у церкві, у дворі побільшало гостей, які розсілися за великим столом. У будинку та дворі починається метушня. Хтось із гостей намагається заколисати Дарія у візку, ходячи то в домі, то біля двору. Діти потроху під'їдають смаколики зі столу. Жінки розігрівають їжу. Чоловіки вмостилися за столом і ведуть бесіду.
На шостому місяці вагітності перенесла операцію
На шостому місяці вагітності за Дарієм Лілія Жадан перенесла операцію під загальним наркозом.
— Вирізали камні із жовчного. Пішло обострєніє, — каже Лілія. — Переживала, щоб усе було нормально. Дарій народився маленьким, вагою 2 650 грамів. Народжувала у перинатальному центрі Полтави. Між останніми вагітностями працювала у жіночій колонії інспектором.
3 
Коментарі