"Винести нічого не встигли. Сильно полихало"

П'ять родин із будинку на вул. Яблуневій у селі Чубинське Бориспільського району на Київщині третій тиждень мешкають в орендованих квартирах. Їхнє житло згоріло увечері 4 грудня. Зайнялося в супермаркеті "Фора" на першому поверсі.

— Була майже сьома вечора. Чекала чоловіка з роботи, — згадує 28-річна Марина

Довгоший. — Вікна нашої квартири виходять на фасад магазину. У них там складські

приміщення. Почула хлопок, але не надала значення. Потім у "Форі" на кілька секунд увімкнувся генератор. До мене в двері

почала гупати сусідка. Сказала, що магазин горить. Я глянула на кухонне вікно, а воно вже палає. Світло вимкнулося, вхопила доньку й побігла боса на вулицю.

2008 року двоповерхову будівлю збудували під офісні приміщення. 2014-го забудовник перевів її у житловий фонд. Переобладнав горішній поверх під квартири і продав.

— Ми купили однокімнатку в лютому 2015-го. Коли зайнялося, винести нічого не встигли. Сильно полихало, — додає Марина. — Від житла майже нічого не лишилося. Речі, що вціліли в шафах, теж непридатні. Провонялися кіптявою. Окрім нашої квартири, сильно пошкоджені ще чотири.

Мешканці намагалися загасити вогонь власноруч.

— Я саме заходив із 2-річним сином у магазин, коли почув хлопок. Усередині було повно людей, — говорить місцевий житель 36-річний Олександр Іващук. — Чоловіки з автомобільними вогнегасниками кинулися тушити. За пару хвилин ще двічі бахнуло. Вогонь перекинувся на дах. Був синього кольору. Почалася паніка. Жінки плакали. Людей швидко евакуювали. Рятувальники приїхали десь за півгодини. Стояли на переїзді — пропускали Бориспільський експрес. Аби раніше, вогонь наробив би менше шкоди.

— Скоріше за все, спалахнув генератор. Вогонь перекинувся на складське приміщення, забите картонними коробками й пластиковою тарою. Далі — охопив усю будівлю, — розповідає рятувальник Андрій Макаров.

У три квартири повернулися жити люди. Решта — непридатні. Залиті водою і задимлені.

— У нас стеля в кімнаті впала, ламінат подувся, меблі й техніка пошкоджені, — каже 30-річна Ірина Корчевна. Із чоловіком і донькою мешкали в однокімнатній квартирі №10. — Устигли врятувати трохи речей, іграшок і папугу. Експертиз про причину займання та оцінку вартості втраченого майна поки що немає. Скільки ще будемо жити по чужих квартирах і хто відшкодує нам збитки — також не відомо.