Привіт, кумо! Моя приятелька з Литви, Павліна, почала писати вірші. Я їх іще не чула й боюся читати, бо раптом вони погані? Поетам не можна казати, що їхні вірші погані, хоча це майже завжди правда.
Мені, тоді 15-річній, таке сказав один критик у Полтаві. Він мав рацію і правильно вказав на проблемні місця в моїх віршах. Його вірші були технічно вправніші. А все одно я досі вважаю його грубим невихованим кабаном. Вірші його недавно перечитала — вони нікуди не годяться. Свої ж я навіть перечитувати боюся.
А от Павліна хоче прочитати свої вірші цілому світові. Вона запросила мене на поетичний вечір в Ковент-ґардені з відкритим мікрофоном, де кожен бажаючий може вийти й завантажити присутніх своїми химерними візіями.
Я прийшла, бо збиралася купувати подарунки на Різдво в тому районі й не могла збрехати, що маю інші справи. А раптом вона побачила б, як я з пакунками непотребу, перев"язаного бантиками, злодійкувато перебігаю з магазина в магазин, ховаючи очі від сорому?
Він виявився турецьким євреєм
Вечір виявився тематичним, присвяченим курдській та турецькій поезії й музиці. Спершу вірші про тупість Джорджа Буша читав бородатий дядько з благородним англійським акцентом. Він виявився турецьким євреєм. Потім до слова став курдський літератор із поемою про фінансову кризу у світі. У цій поемі англійська королева ходила й казала: а експерт-то голий! І так дванадцять довгих строф. Далі курдський гурт почав грати музику, яку крутять у ресторанах нашого району. Мені страшенно захотілося їсти, і я пішла.
А праві були ті, хто залишився. Бо це останнє місце на землі, де поети народів — смертних ворогів сидять при свічках і шанобливо, з увагою, слухають жахливі вірші одне одного.
1 
1
Коментарі
5