Священика заарештували в Казахстані. Виїхавши з галицького села з дружиною до її родичів, висланих туди ще першими совітами, він полюбив там говорити із українськими поселенцями, серед яких не завважив стукача. Так священик покрив усю географію: гори, степ і 10 років архіпелагу.
Солдата витягли з палаючої хати неподалік рідного села. Для істориків війна вже два роки як скінчилася, але для нього ще тривала. Вони з хлопцями йшли до бункера, коли сніг, який замітав сліди, раптом припинився, і вони зайшли до надійних господарів у хату почекати снігу. Прийшла й пішла племінниця господині. Хтозна, чи кому що казала, але за годину хату оточили. Хлопці викинули господарів із дверей, аби дати їм шанс на життя, і 10 год. відстрілювалися. Коли хату підпалили, вирішили згоріти. Але енкаведисти, каже солдат, змусили сусіда витягнути його з пожежі. На снігу він очуняв уже зв"язаним. Катували три місяці, але не розстріляли. Дали 30 років.
Обидва говорять про перші совіти так, що тоді люди думали по-різному. Хто чув про Голодомор і масові арешти, а дехто був у російському полоні в першу війну і не вірив. Мовляв, не може на такій землі бути голоду.
Катували три місяці, але не розстріляли
Солдат прийшов із далекого села в Коломию подивитися на червоноармійців. Каже, до того таких поганих черевиків з обмотками, як на них були, й не бачив.
Родина священика провела першу зиму совітів так: у суботу пакували речі, чекали, що в ніч на неділю за ними прийдуть, а в неділю розбирали торби.
І панотець Зіновій, і хорунжий пан Мирослав добре пам"ятають вересень 1939-го: 70 років не притупили їхньої пам"яті. Я не запитую їхньої думки про теперішню ситуацію в Україні: їхні слова ще бринять у вухах, і саме існування України й цих двох людей видається мені дивом.
Обидва при прощанні просять Бога, щоб він мене благословив. Я думаю, він зробив це авансом.
1 
1
Коментарі
24