Привіт, кумо! Нарешті закінчилися мої письменницькі курси. Ідучи на них, я мріяла: навчуся писати вірші в прозі, познайомлюся з новим поколінням діккенсів та вірджиній вульф... Ну і, звісно, вчитиме нас ніхто інший, як сам Гемінгвей.
До деякої міри справдилося тільки останнє.
Я прочитала кілька текстів викладача перед заняттями і замислилась. Його творчість — це кілька гомоеротичних новел. Не маю нічого проти сексу між чоловіками в непристосованих приміщеннях. Але все, що я хотіла з цього приводу написати, я вже нібито й написала...
Утім, одностатевий секс ми не обговорювали. Викладач виявився фанатом пізнього Гемінгвея жінконенависницького періоду, і ми вчилися за незакінченим романом "Едемський сад". У ньому таємничий письменник одружений із божевільною красунею. Та палить його повість і тікає. Мораль: баби навіжені, їх фіг прохаваєш, а писати треба короткими реченнями. І бажано, щоб наступне речення відрізнялося від попереднього лише на одне слово. Так художніше.
Баби навіжені, їх фіг прохаваєш
Усі мої співучні поки що нічого не написали. Але планували незабаром приступити до повісті про ідилію двох бабусь у будинку престарілих та сценарію про кухарів, які люблять свою роботу. Викладач планував розпочати великий гомоеротичний роман. Я сказала, що мої твори дуже маленькі, і взагалі вони так далеко, що їх майже не існує. Це не допомогло. Думка про чужі вже написані книжки дещо спотворила духовні обличчя майбутніх митців.
Одна оперна співачка колись сказала мені, що коли талант є, навіть не найсильніший, то за допомогою найкращих учителів його можна відшліфувати, як діамант. Я в це вірю. Але ніяк не знайду справжнього вчителя.
1 
1
Коментарі
2