Привіт, кумо! Христос воскресає! Бо як ще сказати, коли на Заході він уже давно воскрес, а на Сході ще навіть і не помер, Господи прости? Чого православну й англіканську Паски святкують із різницею в тиждень, невідомо. Таке, ніби в кожного — свій Ісус Христос.
Я не святкую англійської Паски. У них тут три улюблених заняття: полювання на пасхальні яйця (це коли батьки ховають шоколадні яйця по кущах, а діти шукають), поїдання шоколадних зайців (яке відношення вони мають до Ісуса Христа, невідомо), а ще шопінг, бо в магазинах розпродажі. Тільки зараз криза.
По правді сказати, я вже й нашої Паски давно не святкую. У Великодню неділю вулицю в центрі Лондона, де український греко-католицький собор, перекривають для машин. І навіть вулиці мало. Збираються й заробітчани цілими сімействами, і нечисленні банкіри-юристи, і такі заблудлі журналісти, як я. Тож посвятити якісь яйця чи ковбасу нереально, а помолитися у спокої — й поготів.
Я молилася в ту ніч, щоб Україна розцвіла
А колись давно я любила ходити в церкву на Великдень. Ми з другом Пашею раз вистояли цілу Всенощну у нього вдома в Чернігові. Біля старовинної білої церкви цвів бузок, мабуть, Паска була пізня. Хор співав якось незнайомо, по-древньому, як співали, мабуть, за князів. Люди — у празничному, із кошиками — проказували молитви особливо поштиво. Ніби й не бандитські дев"яності біснувалися за стінами церкви, ніби було що їсти щодня, а не лише на Паску, ніби Бог і не покидав Україну. Як же я молилася в ту ніч, щоб Україна розцвіла, щоб її діти росли здоровими й добрими, щоб у нас запанувала повага, мудрість і краса! Яка певна я була, що Христос чує мене й усміхається з небес! Що за прекрасні образи поставали перед моїми очима! Яка я була юна!
Так що не піду я, мабуть, у церкву і цього разу. На таку молитву мене вже не стане. Та й прохання моє, мабуть, затяжке.
1 
1
Коментарі
29