Привіт, кумо! Мене знову переслідує Янукович. То снився, а тепер увижається серед білого дня.
Їхала я в Києві на машині —якийсь мужик на "бумері" підвозив. На мужику була хутряна шапка. Я так і не зрозуміла — чи він власник, чи шофер. Ми потрапили в пробку.
— Коли був цей дебільний Майдан, — сказав мужик, — таке теж творилося. Я його об"їжджав десятою дорогою. Туди зібралися всі психи, всі ненормальні Києва.
— Усі мої друзі були на Майдані, — обурилася я. — Ви що, хочете сказати, що в Києві мільйон психів?
Мужик подивився на мене як на одну із майданівських ненормальних.
— Це вас американська пропаганда зазомбувала. Там було пару тисяч ущербних бабушок, які туди ходили роздавати пиріжки й апельсини. Моя мама підторговує з ними, бо пенсії не вистачає, то вона ж їх усіх знає, вони всі там були. Ці помаранчеві потвори, ублюдки!
Російський цар Петро I — це Янукович
— Вашій же мамі пенсію вони підвищили...
— Правильно, продали країну, розтаскали на шматки, та й підвищили! От ви знаєте, яка країна лежить між Голландією й Нідерландами? Не знаєте, а лізете!
Я знала, але мужик уже перейшов до Януковича.
— Янукович — це месія для України. Чули про Петра I, російського царя? Це — Янукович.
Я поцікавилася, чи Янукович також є кораблебудівником, як Петро.
— І кораблебудівник. І літакобудівник. І ракетобудівник, і трубобудівник, і металоливарник. І машинобудівник!
Відтоді Янукович у мене перед очима трохи не щодня. Гляну на машину — згадаю машинобудівника. Ні на корабель, ні на літак, ані навіть на залізну ложку не можу глянути без Януковича.
Радує тільки, що він поки що не пивовар.
1 
1
Коментарі
2