"Тільки не називайте мене колекціонером. Я технар, люблю точність і порядок. Навіть не думала, що колись займатимуся такою справою. Але це така віддушина, просто релакс! Тепер без сов не уявляю свого життя", — каже 68-річна Тетяна Грицай, заступник директора електромеханічного заводу "Лтава" в Полтаві. Веде коридором до окремого кабінету на підприємстві.
Розповідає, як на день народження вже покійний її колега подарував першу статуетку сови. Потім приніс другу. Після того всі почали дарувати їй подібні сувеніри. За п"ять років назбирала до тисячі екземплярів.
У кабінеті стоїть 5-метрова шафа від стелі до підлоги з відкритими полицями. На них — колекція птахів.
— Це не всі, — каже Тетяна Борисівна. — Із золота, срібла, каміння Сваровскі зберігаю вдома. По цих совах можна вивчати географію, культуру, навіть філософію країн. Це із Туреччини, Японії, Африки, Німеччини, — показує рукою. — Із ракушняка з Майорки. Оці яскраві з Франції, Китаю. Сова-дзвоник з Індії.
На верхніх полицях стоять великі сови з дерева, каменю, кераміки, сови-годинники і сови-ліхтарі, які заряджають від сонячного світла. Серед мініатюрних зібрані кілька совиних оркестрів і родин.
Тетяна Грицай хоче створити каталог колекції.
Дружина губернатора Полтавщини Валентина Асадчева захопилася писанкарством. Удома в київській квартирі має дерево, прикрашене власноруч зробленими писанками.
— За традицією, жінки виписували символами на яйці свої бажання і мрії. Коли розписую писанки, молюся і думаю про рідних, — говорить Валентина Михайлівна.
Виникла ідея навчати писанкарства дітей.
— А як учити, коли сам не вмієш? Якось чоловік по роботі їздив на Миргородську птахофабрику. І я була там. Попросили бракованих качиних яєць. Вони великі, тренуватися на них зручно. Першу писанку розписувала хвилин 20 чи й більше. Але вийшло красиво.
Валентина Асадчева вирішила зібрати інформацію про традиції писанкарства на Полтавщині. Допомагали їй у цьому викладачі й студенти педуніверситету. Виготовили дерево з традиційних для області писанок. Тепер воно зберігається в облдержадміністрації. Видали книгу "Полтавська писанка".
Асадчеви колекціонують записи оперних співаків
Кожен член родини Асадчевих має свою колекцію — Валерій Михайлович збирає магніти, донька Тетяна — ляльки. Подружжя також колекціонує записи оперних співаків. Для дисків і пластинок мають спеціальну шафу.
Народний артист України 70-річний Герман Юрченко з Полтави колекціонує сувенірні будинки. У заміській дачі-музеї за 20 км від Полтави зібрав їх понад 100.
— Перший будиночок купив 25 років тому на Сорочинському ярмарку в майстрів з Опішні. Згодом привозив із кожної країни, де бував, їхні будиночки.
У колекції є мініатюрна Ейфелева вежа з Наполеоном із Франції, хата на курячих ніжках із Литви, англійський 3-поверховий котедж, будинок із ґудзиків.
— Нещодавно на дачу залізли хлопчаки. Повитягали проводи, деякі речі, а колекцію крадії не зацінили. Але видно, роздивлялися, бо хатки стояли не так, як завжди.
Співачка й композитор Наталія Май із села Мачухи Полтавського району має зібрання фарфорових янголів і вишиванок.
Заступник мера Полтави 39-річний Олександр Русін зібрав понад 3 тис. поштових марок.
— Про колекцію знають лише найближчі друзі. Вони допомагають її поповнювати, — розповідає. — Коли буваю на базарі, купую марки в пенсіонерів. Цікавлять експонати радянської епохи.
3 
35413
Коментарі