понеділок, 23 вересня 2013 06:45

"П'ю тепер дощову воду"

Автор: фото: Сергій РИБАЛКО
  Кобеляччанка 64-річна Любов Попович миє посуд водопровідною водою. Щоб був сильний потік, раз на день чистить кран від піску
Кобеляччанка 64-річна Любов Попович миє посуд водопровідною водою. Щоб був сильний потік, раз на день чистить кран від піску

— Замість води з крана пісок тече. Як у відро наберу, то половина ним зайнята. У сусідів труби цим осадом прямо зацементувало, — говорить 52-річна Олена Косогрієць з міста Кобеляки. 13 вересня заносить до двору на вул. Касьяна два 5-літрові бутлі води "Утренняя роса". Заплатила за кожен по 7,5 грн. — Поскаржилися у міськраду. Там кажуть, в одній зі скважин закінчилася вода й насос закачав у труби 2 тонни піску.

У Кобеляках 11 свердловин. Місяць тому вода зникла в одній з найбільших, якій близько 40 років. Вона забезпечувала понад 3 тис. осіб. Тепер воду беруть з резервної.

— Вперше почуяла пісок, коли сім'єю обідали, — Олена ставить бутлі під кухонний стіл. — Наварила супчику з пупами й курятиною, ложку гам, а на зубах аж захрущало. Довелося в каналізацію вилити.

Відкриваю кран кухонного рукомийника, підставляю руку під потік, відчуваю удари піщинок об пальці. Набираю воду в прозорий стакан, на смак гірка, каламутна. За хвилину на дно осідає білий пісок.

— Спочатку воду відстоювали. Набирали у відра й оставляли на ніч, але це не помагає, — поправляє халат. — Знайомий порадив свій метод: проціджує воду крізь 10 шарів марлі й 20 сантиметрів вати. Але то довго і неефективно, бо цю гадость ніякий фільтр не зупинить, дуже дрібна. Колодязь або скважину рити не по кишені. Тому живемо на привозній воді, в день 10 літрів тратимо. Добре, що торгаші ціну не піднімають.

У ванній чоловік Олени 54-річний Віктор відкриває двері пралки, кидає темні штани, бордову футболку й шкарпетки, вмикає. Машина скрипить, сильно вібрує. Олена Косогрієць виймає шнур з розетки:

— Ти шо, січас пральну машину наглухо піском заб'єм. У сусідів так техніка погоріла. Коли зима прийде, котел не включиш, ще зірветься.

На сусідній вулиці 74-річна Віра Козловська металевою щіткою зішкрібає з воріт сіру фарбу.

— Через воду чотири чайники спортила, — говорить. — Тому від водопровідної відмовилася, п'ю тепер дощову. З даху в бочку стікає.

На вул. Червоноармійській зустрічаю директора Кобеляцього комунального підприємства "Водоканал" 37-річного Івана Дяченка.

— На зиму води вистачить, а влітку можуть бути перебої, — розповідає. — Написали в міську раду, щоб виділили гроші на капітальний ремонт свердловини, зробимо її глибшою. Це вийде вполовину дешевше, ніж рити нову. Пісок, який зараз виходить, не шкідливий. Повністю зникне за місяць.

За рік в області вода у свердловинах почала закінчуватися в Полтавському, Кобеляцькому, Кременчуцькому і Лохвицькому районах. Щоб пробурити нові, потрібно близько 400 тис. грн на кожну.

Зараз ви читаєте новину «"П'ю тепер дощову воду"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі