Кіно показують чотири рази на тиждень

 

У Веприку Гадяцького району чотири рази на тиждень у сільському клубі кіномеханік 69-річний Василь Бандуровський показує на великому екрані кіно. Демонструвати стрічки почали з початку року. До цього 3,5 роки фільми не показували.

— Пішов на пенсію, а потім вирішив відродити кінопоказ. Я все життя кручу кіно. Люблю ето дєло, — усміхається Василь Григорович. Перед клубом на дошці оголошень він вішає дві афіші — фільму жахів "Корабель-привид" і бойовика "Кікбоксер". Обидві написані фарбами різних кольорів, російською мовою.

Заходимо в кінобудку. Там стоять два великі бобінні кінопроектори. Вони працюють, але їх не використовують. Поруч на стільці — DVD-програвач. Фільми Василь Григорович крутить із дисків.

— Тепер нове обладнання. Привіз відеопрожектор і програвач. Вони 15 тисяч коштують, — розповідає. — Апаратуру настрою для показу, і сам іду в зал дивитися.

Обладнання і диски з фільмами дає обласне комунальне підприємство "Кіновідеопрокат". Воно ж і зарплату кіномеханіку платить.

— Молодь зараз не та. У кожного спутнікове. Але ж разом дивитися цікавіше, — зазначає.

Василь Бандуровський каже, що крутить фільми різної тематики — мелодрами, комедії, бойовики. На масові свята показує фільми про село, що зняли місцеві аматори. Учням демонструє навчальні стрічки. Для вихованців дитсадка є безкоштовні сеанси радянських мультфільмів.

— Діти так зацікавлено дивляться! — приєднується до розмови Валентина Іванченко. Вона працює художнім керівником у клубі та дитсадку. — Телевізор і вдома, і в дитсадку є. Малеча під час перегляду крутиться. А тут для них незвично, що казкові звірі на весь великий екран.

Куди молоді піти, крім бару? А тут кіно

Запитую в кіномеханіка, чи показує еротичні фільми. Чоловік ніяковіє, спиною затуляє купу афіш на столі. Встигаю прочитати на одній із них слово "еротика".

— Ні, — відповідає невпевнено.

Сеанси для дорослих починаються о 20.00 або 21.00.

— Куди молоді піти, крім бару? А тут у кіно можна піти. Зал на 300 місць, тепло. Та й дівчину є куди запросити, — говорить кіномеханік. — Улітку мало глядачів, а в холодну пору 50–70 приходять.

Квиток для школярів і студентів коштує 1 грн, для дорослих — 2 грн. Для учасників самодіяльності, сиріт із місцевого аграрного ліцею, дітей із неповних сімей вхід безкоштовний.

У Веприку 2,9 тис. жителів. Фільми на широкому екрані на Гадяччині показують тільки в цьому селі. Кінотеатр у райцентрі не працює.

— Мої онуки і не знають, яке задоволення сходити в кінотеатр, щоб подивитися фільм, — каже пенсіонерка з Гадяча Ірина Кабанець. — Пам"ятаю, у дитинстві зайдемо до магазину, купимо на 11 копійок 100 грамів конфеток-подушечок і дивимося кіно. Як ми вечора ждали та ті копійки в батьків випрошували! Сеанс для дітей коштував 10 копійок. А зараз, крім телевізора, дітям і показати нічого.

Більше заробляли тільки на горілці

— На початку 1990-х на Полтавщині було 1400 кінотеатрів — від міських до сільського клубу, — говорить директор обласного комунального "Кіновідеопрокату" Микола Січкар, 60 років.

На цьому підприємстві працюють вісім осіб. За радянських часів було понад 2 тис. людей. В області діяли три фільмобази: в Полтаві, Миргороді та Кременчуці. У регіоні нині працює шість кінотеатрів, переважно приватних. Приміщення решти або закриті, або їх ремонтують чи здають в оренду.

— Ми втратили ціле покоління, яке не знає, що таке кінотеатр, — каже Микола Васильович. — У сільському клубі фільм показували. На першому ряду жінка з онучкою. Мала головою крутила в різні боки й шукала телевізор. Вона просто не знала, що кіно можна дивитися на великому екрані! У Союзі прибутки від кінематографа були другою статтею надходжень після продажу алкоголю.

×