Україна знає, куди вона йде, і це викликає занепокоєння. Або ж Україна не знає, куди вона йде, і це хвилює не менше.
Про це йдеться у статті Пьотра Смоляра у провідному французькому виданні "Le Monde".
На думку автора, така сьогодні сумна альтернатива, запропонована Україною, яка породила великі надії на Заході після "помаранчевої революції" 2004 року.
Як зазначає видання, вирок колишньому прем'єр-міністру Юлії Тимошенко щодо позбавлення її волі на сім років і, насамперед, відсутність бажання у президента Віктора Януковича запобігти його виконанню підтверджують сповзання української режиму - "зрушення, які не відповідають вимогам та стандартам ЄС".
Автор вважає, що позбавлення волі Тимошенко на початку серпня, через місяць після відкриття судового процесу над нею, не було запланованим. За його словами, деякі політики в оточенні президента та Партії регіонів передбачали реакцію Заходу.
Разом з тим, пише "Le Monde", слід враховувати імпровізацію української влади у цьому питанні, її геостратегічну короткозорість, бажання помсти, а також особистість Януковича.
"Просякнутий радянською культурою, він (Янукович - ред.) позиціонує себе європейцем, як мосьє Журден у комедії-балеті "Міщанин-шляхтич" (автор Мольєр - ред.) - не розуміючи, що це означає, і до чого це його зобов'язує", - підкреслив Смоляр.
Автор зауважив, що наразі європейські країни розділилися щодо свого ставлення до України. Польща і країни Балтії виступають на користь підписання Угоди про асоціацію, аби зовсім не втратити Україну. Франція і особливо Німеччина, більш критичні, хочуть отримати гарантії, зокрема у питанні подальшої долі Тимошенко. "Проте, якщо по секрету, з огляду на економічну кризу, ніхто не хоче відкривати європейський ринок праці українцям", - резюмував Смоляр.
3 
8759
Коментарі
4