- Крим вийшов із правового поля. Тут діє право сили - правий той, кого більше або хто сильніший. Це така пряма демократія, яка була обмежена людством у 1945 році. Коли людство вирішило, що демократія в чистому вигляді, як влада більшості, може приводити до жахливих наслідків, - розповідає у інтерв'ю Gazeta.ua правозахисник із Росії Андрій Юров, 45 років. Він брав участь у роботі правозахисних місій в Білорусі, Киргизстані, Чечні, Грузії. Директор зі стратегічного розвитку Московської Гельсінської групи, експерт Ради Європи, член ради міжнародної громадянської ініціативи для ОБСЄ. Представник міжнародної групи правозахисників по ситуації в Україні.
- Головна думка була вкладена у Всесвітню декларацію прав людини: демократія, як влада більшості, це чудово, але вона не повинна порушувати права людини - не народів, не спільнот, а однієї окремої людини. Так, більшість може приймати різні бюджети, вводити податки, але не може вирішувати - бути мені на свободі чи сидіти у в'язниці. Це вирішує суд. Він має діяти за правилами, навіть, якщо більшість хоче мене розіп'яти за дурне слово проти влади.
Права людини - не про матеріальні блага, не про дешеву ковбасу і не про високу зарплату. Для звичайної людини це важко зрозуміти. Але у такі переломні моменти, які відбуваються в Україні, ця тема стає актуальною. Протести після 29 листопада, після прийняття 16 січня диктаторських законів були саме проти цього. Люди сказали: "Ми не хочемо, щоб били студентів, не хочемо, щоб обмежували наші права. Дорога владо, якщо ти і далі так будеш робити, ти підеш геть".
У чому ви бачите порушення прав людини в Криму?
- Я приїхав сюди одразу, як дали дозвіл, оскільки я був депортований минулою владою з України за правозахисну діяльність на Майдані. Тут було зіткнення двох мітингів, умовно - проукраїнського і проросійського. Все закінчилось лише бійками. А вже тієї ж ночі будівля Ради міністрів і Верховної ради Криму контролювалася людьми у формі. Оточений центр міста, міліціонери не знають ким - можливо, терористами. А далі: відбувається засідання Верховної ради АРК у присутності озброєних людей. Зі мною погоджуються багато експертів: засідання в будівлі, оточеній людьми зі зброєю, без присутності ЗМІ, є помилкою. Досі ніхто не знає, скільки там було депутатів, як відбувалось голосування. А рішення, які були прийняті, дуже важливі: призначення нового прем'єра, проведення референдуму.
Вважаю, це і було першим порушенням права людини на отримання інформації, яка стосується його життя.
Я хотів дати відповідь на 5 основних питань: чи є відомості про втечу російськомовного населення, про це багато говорили в російських ЗМІ? Чи є інформація про втечу людей, лояльних до влади в Києві? Чи є факти дискримінації російськомовного населення? Чи є реальні факти дискримінації інших етнічних груп? Чи є факти порушення прав російських військових?
На жодне з цих питань я ще не маю чіткої відповіді. Але з'ясував дві речі: російські громадяни не постраждали і російськомовне населення за мовною ознакою не утискається. Є дрібні речі, як дубляж фільмів в кінотеатрах, але це легко виправити. Порушення фундаментальних прав і свобод - знайти не вдалося. Нікого не обмежують у свободі зібрань за принципом російськомовності чи свободи друку. Тут близько 70 відсотків преси російською. Я не знаю, чи нормально харчуються військові, в якому вони стані. І тут для правозахисника немає різниці - російські це військові чи українські. Усі вони - люди.
У чому складність ситуації з кримськими татарами?
- Я насправді не знаю, коли їм буде краще: так, як зараз, чи після референдуму. Але можна сказати точно: чим би не закінчився референдум, політичні опоненти переможців будуть страждати.
Що треба зробити, щоб нормалізувати ситуацію в Криму?
- Повернути її хоч до якогось права. Зараз тут не діє ніяке. Формально я не розумію, на території якої держави перебуваю. За якими законами будуть судити людей. Від 6 березня за рішенням Верховної Ради Криму півострів приєднаний до Росії. Тобто ми зараз на території - чого? Тут не діють російські закони. Але й не працює Конституція Криму, оскільки вона є частиною українського Основного закону, а за ним Рада Криму не могла приймати таких рішень. Це значить, Крим сам відмінив власну конституцію і самого себе. Що діє в цей перехідний період і скільки він триватиме, невідомо.
Росія заявляє про готовність прийняти Крим. Але ця штука може затягнутися. Процес приєднання може стати серйозною підставою для торгу політиків. Люди, які проголосують за приєднання до Росії і очікуватимуть вже 17 березня отримати російський паспорт, опиняться у незрозуміло якій країні на дуже довгий час. Важливо, щоб тут запрацювали хоч якісь закони. Зараз будь-який суд стане проблемою, будь-яка господарська справа, будь-який арбітраж. Що з цим робити?
Як ставитесь до невідомих військових на території півострова?
- Заяви, що це самооборона Криму, нічого не варті. Будь-яка армія повинна мати розпізнавальні знаки і повинно бути чітко відомо, хто командири. А з точки зору міжнародного права: будь-які невизначені військові визнаються бандформуванням. На них навіть женевські конвенції не розповсюджуються. Їх у полон брати не можна. Бо в полон беруть сторону, яка себе якось позначає.
Як оцінюєте референдум?
- Маю сумніви, що рішення, які прийняв кримський парламент 6 березня, взагалі могли бути прийняті цим органом. Вони перевищили свої повноваження.
Мовою права це називається "узурпація влади". У цих хлопців аргумент - що у Києві так само. І хоча в Києві не зовсім так само, але теж не бездоганно і це проблема. Але тут так: або ми говоримо "Ти сам дурак і тому я буду какати в кутку", або ми скажемо "Ти, звісно, дурак, але я поводитимусь, як порядна людина". Бо такі аргументи - це аргументи слабкої людини.
По-друге, коли скрізь стоять війська, не можна вважати чесним і легітимним будь-яке волевиявлення.
Реально багато людей вірять, що в Києві відбувся державний переворот. Що там безкінечно грабують, вбивають і гвалтують. І що вони тут такого не хочуть. Таких людей у Криму щонайменше відсотків 40.
Хто і які заходи має вжити, щоб сторони почали говорити?
- Якщо і цього разу ОБСЄ зі своїми голосними заявами нічого не зробить, цю організацію треба розпустити. А ООН, ОБСЄ і Рада Європи вкотре показують абсолютну недієздатність.
Який найкращий сценарій вирішення ситуації?
- Весь світ повинен зрозуміти, що час повернутись до стандартів міжнародного права. Коли діють певні правила і їх визнають і сильні, і слабкі. Cлабкий повинен мати право грати, а іноді й вигравати. Ми маємо перейти від права сили до до сили права. Поки що всі ці принципи руйнуються. Я не знаю, як у такому світі жити. Тому для мене будь-який варіант хороший, якщо ми перестаємо мірятись арміями, а повертаємось до правил.
13 
8759
Коментарі