Фантомні болі. Навіщо Польща порушує історичне питання в діалозі з Україною

Українські дипломати намагаються уникнути розпалювання конфлікту з Польщею. Чому Варшава порушує тему Волинської трагедії саме зараз та чи вдалося нашому міністру закордонних справ домовитися, - досліджувала Gazeta.ua.

Андрій Сибіга у Польщі на полях Варшавського безпекового форуму заявив про готовність обговорювати суперечливі історичні питання.

У відповідь спікер польського Сейму Шимон Головня наголосив на необхідності ексгумації останків загиблих під час так званої Волинської різанини. Політик пояснив Андрію Сибізі це так: "Для нас важливо знати, де вони заховані. Це питання цивілізаційне, не політичне". Водночас, за його словами, "повага до померлих є фундаментальною цінністю ЄС".

Кривава сторінка

Таким чином, польська сторона актуалізувала події 1943-1944 років, коли у період Другої ввітової війни на території західної України (тепер - Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області) діяли кілька партизанських рухів, серед яких загони від УПА і польської Армії крайової. Обидва ці рухи проводили етнічні чистки.

Чому не забуто

За радянського періоду трагедія замовчувалася, але у 1992 році, коли Україна вже була незалежною, польська делегація змогла обстежити місцевість і знайти понад 600 поховань.

У липні 2003 року президенти України і Польщі підписали спільну "заяву про примирення", аналогічний документ ратифікували й парламенти двох країн. Попри це, у 2009 році Сейм Польщі у своїй постанові заявив про "ознаки геноциду", а у 2013 році ухвалив ще одну резолюцію із загальними формулюваннями.

Однак ще за три роки, вже у новій резолюції Сейм вписав те, чого не зробив у 2013 році: тільки історична правда є найкращим шляхом до єднання і взаємного прощення. У 2018 році у Польщі було запроваджено кримінальну відповідальність за заперечення "злочину українських націоналістів", що викликало зауваження офіційного Києва.

У липні 2023 року під час роковин Волинської трагедії польська сторона наголосила, що примирення має включати визнання провини і вшанування пам'яті жертв. У серпні того ж року заступник міністра закордонних справ Польщі Павло Яблонський поставив під сумнів євроінтеграцію України без пошанування пам'яті жертв.

Бар'єри на шляху до ЄС

У липні цього року міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив про неможливість вступу України до ЄС без вирішення "Волинського питання".

Тому чинний тоді український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час тематичної дискусії у Польщі, відповідаючи на питання про ексгумацію, нагадав про операцію "Вісла" 1947 року - про примусове переселення українців з українських територій Люблінщини і Прикарпаття. Вибухнув скандал.

"Однозначно негативно", - так оцінив слова Кулеби прем'єр Польщі Дональд Туск. І це був лише один критичний голос в хорі польських політиків. Зауважимо, що головний польський дипломат Радослав Сікорський тоді утримався від різких оцінок.

Андрія Сибігу під час поїздки до Польщі супроводжував скандал: видання Financial Times у статті стверджувало, нібито він у порівнянні зі своїм попередником "більш відкритий" щодо територіальних поступок Росії. Сам же головний український дипломат спростував це на Варшавському безпековому форумі - Україна на жодні поступки не піде.

Розмова була, зустріч – ні

Тому Сибіга їхав до Польщі без рожевих окулярів. Частково вдалося заокруглити політичні гострі кути, однак виникло непорозуміння з тим же Радославом Сікорським.

У польській пресі стверджується, що Сікорський не мав офіційної зустрічі зі своїм українським колегою. Натомість українські джерела повідомили "Європейській правді" про неофіційну, але дружню бесіду.

Це схоже на правду, оскільки саме Сікорський, як бачимо, старанно уникає загострювати тему Волинської трагедії. Натомість він просуває мирний трек, що було помітно на Генасамблеї ООН, та закликає Китай припинити підживлення Росії заради припинення війни. Більше того, у Сікорського запланована зустріч з генсеком НАТО Марком Рютте й він обговорить допомогу Україні. Тому обидва міністри просто не могли не обмінятися думками щодо цього.

Цікаво, що Андрій Сибіга у Варшаві зустрівся ще і з міністром закордонних справ Вірменії Араратом Мірзояном. Український дипломат подякував вірменському колезі за підтримку Формули миру і запросив до Києва. Вірменія - партнерка Франції, криза з Азербайджаном у неї залишається не врегульованою, тому співрозмовникам було що обговорити.

Прагматичні моменти

На думку історика Василя Расевича, до такої теми польський політикум спонукає радикалізація, котра, у свою чергу, спричинена зростаючими симпатіями до ультраправих сил у Європі (у Польщі - партія "Конфедерація" на виборах вийшла на третє місце, частково у коаліції).

За версією Василя Расевича, економічний чинник теж може бути, оскільки побоювання конкуренції з Україною в аграрній сфері "піднімає темні сили". Більше того, у самій Польщі не всі вітають претензії до України у зв'язку з подіями на Волині, дехто називає їх "політикою гієн", як от ексглава МЗС Яцек Чапутович, а президент Дуда - підігруванням Путіну.

Треба шукати прагматичності у цій історії, погоджується і завідувач кафедри міжнародної інформації Національного університету "Львівська політехніка" Василь Гулай. Він звернув увагу на політичний цикл у Польщі, котрий має завершитися виборами у 2025 році.

"Так, тема стає інструментом у політичній боротьбі. Ми за порозуміння й за те, щоб консолідувати всі політичні сили, - зазначив експерт. - Є багато епізодів у спільній історії, котрі треба актуалізувати й популяризувати. Наприклад, ми боронимо Польщу від російської навали. Але і там є своя "п'ята колона", котра повертається до звичних тем".

×