Мери міст знову заговорили про адміністративно-територіальну реформу. Упевнені, у новій країні треба перерозподілити повноваження між центральною владою і місцевими радами. Про те, чому проблема для них є гострою, Gazeta.ua розповіла Ірина Верещук, юрист та міський голова прикордонного міста Рава-Руська на Львівщині. Вона 6 років досліджує питання реформи. Місто налічує 10 тис. населення.
Ви виступаєте про запровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні. Чому?
- Впевнена, що ефект від усіх інших реформ - медичної, пенсійної - буде тільки після проведення адміністративно-територіальної. Місцеві ради не мають права самостійно вирішувати свої фінансові проблеми. Нинішня система єдиного казначейського обслуговування рахунків дозволяє державі залазити в "кишеню" до місцевих громад, коли їм заманеться. Наприклад: ви, як мер міста, провели аукціон і продали земельну ділянку приватній фірмі. Кошти проплачуються через єдиний казначейський рахунок. Але, коли ви захотіли відремонтувати садок за ці кошти – вам кажуть в казначействі, що коштів немає, бо держава вирішила їх використати на свої потреби. Міські, сільські голови більше не мають бути підзвітні і підконтрольні виконавчій владі, коли йтиметься про те, що робити в місті. Ми зможемо також самостійно визначити свої штати. На сьогодні вони розробляються в Кабміні, що є прямим втручанням у діяльність рад.
А чиновники, депутати зацікавлені в реформі?
- Для чиновників це полегшить роботу. Бо бюрократія в документообігу вже дійшла до маразму. Замість того, щоб швидко та якісно надати послуги населенню міста, апарат міської ради займається наданням відповідей, звітів, копій тисяч документів у всі можливі інстанції. Ми змушені відповідати на тисячі подань з контролюючих органів, це блокує роботу.
Також після впровадження такої реформи громада зможе контролювати своїх обранців через швидкий механізм відкликання, через обов'язковість звітування депутатів за проведену роботу. Я обов'язково звітуюся щороку за свою роботу, а депутати за 4 роки – ні разу не звітували.
Що саме зараз вам, як меру, заважає працювати?
- Наше законодавство. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" дозволяє, але не закріплює права міського голови самостійно вирішувати питання на місці. Наприклад: дитячі навчальні заклади міста, чи заклади культури знаходяться у подвійному підпорядкуванні. Заробітні плати вони отримують з міського бюджету, а штатні розписи, тарифні сітки, прийняття і звільнення з роботи – здійснюють відділи освіти в райдержадміністраціях.
Приміщення бібліотек - на балансі міста, а працівники і фонд підпорядковуються районному відділу культури. Відповідно у державних структурах відсутні кошти на утримання своїх закладів, а міська влада в останню чергу знаходить можливість проводити ремонти в приміщеннях, бо це "не її" підпорядкування.
Я проти того, щоб такі інституції як РДА і ОДА були в системі державного управління. Вони не потрібні узагалі. Аналогом РДА в Польщі є староство, що охоплює територію як наш район. Там воно має меншу кількість працівників. До проведення реформи в одному старостві працювало близько 65 працівників, або 7,8 ставки на 10 тисяч. Після реформи – 0,76 ставки. В Україні в середньому 10 ставок на 10 тисяч, що фактично в 10 разів більше.
Однак ці люди нефахові. Останні місяці, які ми живемо без ОДА (бо зараз абсолютно не видно їх роботи), показали недолугість цього управління. Реформою ми маємо наповнити органи управління активними зацікавленими в роботі людьми. Сьогодні в адміністраціях працюють люди за 1800 гривень заробітної плати і в них повністю відсутня мотивація щось змінювати. Зменшимо штати - збільшимо зарплату. Коли введуть електронне документоводство, то зникне контакт з чиновником. А отже, і корупція.
То що буде замість РДА і ОДА? Як це виглядатиме?
- Замість них треба створити орган, якому буде підпорядковуватися міліція, пожежна охорона, санітарна інспекції, ветеринарна служби, будівельна інспекція. Тому що начальник міської міліції керує порядками в нашому місці, а змінити його ми не можемо. Призначає міністерство, а живемо із ним - ми.
Цих органів стане менше. До більшості міст, селищ слід приєднувати сусідні населені пункти. У нас надмірна кількість сіл, селищ, міст. Через це вони фінансово неспроможні. До прикладу, у Жовківському районі на початок 90-х років було 20 місцевих рад, сьогодні – 45, і тільки 2 з них не є дотаційними.
Також населені пункти мають завищений статус. За 10 останніх років кількість міст обласного підпорядкування в Україні з 147 зросла до 177. А це великі видатки з державного бюджету. Для цього статусу чисельність населення повинна становити понад 50 тисяч жителів. Лише на Львівщині із 9 міст обласного значення у чотирьох ця цифра є.
Для міст районного підпорядкування чисельність має бути понад 10 тисяч. Однак у 20-ти із 35 на Львівщині чисельність менша. У селищі міського типу має бути понад 2 тисячі жителів. Частина селищних рад мають чисельність меншу цієї позначки.
Є якійсь позитивні і негативні приклади закордону?
- Досвід Польщі є показовим, бо рівень забезпеченості і фінансової незалежності місцевих громад там просто вражає. До прикладу: бюджет міста Рава-Руська складає 9 мільйонів гривень, в той час як менша за чисельністю населення гміна Любича Крулевська в рік витрачає на своїх мешканців близько 20 мільйонів злотих - а це близько 70 мільйонів гривень. Ґміна - це місто разом з приєднаними до нього навколишніми селами.
2 
8759
Коментарі