Два роки великої війни: підсумки, виклики, подальші перспективи

24 лютого - день, коли почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну. Ця трагічна дата залишиться і в історії, і в народній пам'яті українців.

Але війна ще триває. Вона почалася 10 років тому - з окупації росіянами українського Криму, потім розпочалися воєнні дії на Донбасі. І тоді це ще була гібридна і локальна війна. А зараз це пряма і повномасштабна, велика війна між Росією і Україною. І дуже символічно, що дати початку і самої російсько-української війни, і її великої повномасштабної фази майже збігаються.

Друга річниця великої війни проти російської навали - це ще і символічний привід для проміжних підсумків, визначення нових викликів і подальших перспектив цієї війни.

Два роки повномасштабної російсько-української війни були дуже різними. За змістом і розвитком подій я б виділив декілька етапів цієї війни:

1. Початковий етап (24.02.2022 - кінець березня 2022). Повномасштабне вторгнення російських військ. Невдалий штурм росіянами Києва. Тимчасова окупація деяких північних регіонів України, значної частини Харківської області, захоплення Херсону і більшої частини Херсонської і Запорізької областей. Спроби мирних переговорів про завершення війни.

2. Перехід війни у тривалий стан (квітень - серпень 2022). Російські війська в квітні 2022 року змушені були залишити Київщину і північні регіони України, але поступово розпочали наступальні дії на Луганщині, користуючись великою перевагою в артилерії. Після того, як стало відомо про трагедію Бучі, були де-факто припинені мирні переговори з Росією. Посилення міжнародної підтримки України. Створення міжнародної платформи "Рамштайн" для організації постачання Україні зброї і боєприпасів.

3. Успішні наступальні операції Сил оборони України (вересень - листопад 2022) на Харківщині (звільнення майже всієї території області) і на півдні України (звільнення Херсона і правобережної частини Херсонської області).

4. Зависання війни у позиційному стані (грудень 2022 р. - травень 2023 р.). Повітряні удари росіян по енергетичній інфраструктурі України. Зима незламності. Битва за Бахмут.

5. Спроби наступальних дій Сил оборони України (червень - серпень 2023 р.).

6. Другий період позиційної війни (вересень 2023 р. - ). Війна на виснаження. Поступове відновлення наступальних дій з боку росіян внаслідок суттєвої переваги в чисельності військ, артилерії та інших військових ресурсах.

Очевидно, що ця повномасштабна російсько-українська війна розвивається нелінійно, з різкими контрастами і перепадами. Найбільша динаміка бойових дій спостерігалась в 2022 році. Другий рік війни відзначився інтенсивними бойовими діями, але без значних змін у лінії фронту.

 

Проміжні підсумки двох років великої війни з російським повномасштабним вторгненням є неоднозначними. Але головний результат є очевидним - ми вистояли. Володимиру Путіну не вдалося перемогти і зруйнувати українську державність. Більше того, Україні вдалося звільнити більше половини тих територій, які ворог окупував на початку повномасштабного вторгнення. Сили оборони України за два роки великої війни вивели з ладу близько третини бойових кораблів Чорноморського флоту РФ, все частіше і все більш ефективно наносять повітряні удари по військових об'єктах на території Росії. Однак, на жаль, наші сподівання на достатньо швидку перемогу і звільнення всіх окупованих територій на даний момент не виправдались.

За два роки війни вдалося знищити декілька сотень тисяч російських вояків, тисячі одиниць російської військової техніки (конкретні офіційні дані збільшуються кожен день). Проте Росія розконсервувала і певною мірою модернізувала свої ще радянські запаси зброї і боєприпасів, в декілька раз наростила власне військове виробництво, отримала додаткові воєнні ресурси з Північної Кореї (зокрема близько мільйона артилерійських снарядів) та Ірану. Також Росія за 2023 рік збільшила чисельність своїх збройних формувань в Україні майже на третину - з 360 тис. (на початку 2023 р.) до 470 тис. (на початку 2024 р.).

Сили оборони України наприкінці другого року великої війни, навпаки, зіткнулися із серйозними проблемами - нестачею необхідних військових ресурсів, перш за все артилерійських снарядів. Це стало наслідком певного виснаження військових арсеналів в країнах НАТО, коливання політичної кон'юнктури в деяких країнах ЄС, загострення міжпартійного внутрішньополітичного протистояння в Конгресі США, яке спричинило перебої, а потім і затримку із американською військовою і фінансовою допомогою Україні.

Зазначені обставини, скоріше за все, мають тимчасовий характер. Хоча російські війська і почали наступальні дії, скориставшись своєю ресурсною перевагою, їм не вдалося кардинально змінити військову ситуацію на свою користь.

Підбиваючи підсумки двох років великої війни ми маємо оцінювати не тільки воєнну ситуацію, а й соціально-політичну.

Перші півтора роки війни проти російської навали ознаменувались безпрецедентним рівнем консолідації українського суспільства, сплеском патріотичних настроїв. Фактично відбулось друге народження української нації. Всупереч антиісторичним твердженням Путіна, українська нація продемонструвала свою справжність і спроможність.

Поточні воєнні проблеми і завищені очікування швидкого і переможного завершення війни, які не виправдались, звісно вплинули на нинішні суспільні настрої в Україні, обернулися відчутними розчаруваннями, пошуками винних, взаємними звинуваченнями. Далася взнаки і емоційна втома від війни. Як наслідок цих емоційних гойдалок, до країни повернулася (занадто рано і несвоєчасно) внутрішня політика з притаманною для неї конфліктністю і скандальністю. Тим не менш, за даними останніх соціологічних опитувань абсолютна більшість українців зберігає віру в те, що ми вистоємо, а в перспективі і переможемо.

Головний міжнародний ефект цієї війни для України полягає в тому, що стрімко виріс міжнародний авторитет нашої країни внаслідок героїчного спротиву українського народу та успішних дій Сил оборони України. Світ нарешті впізнав і визнав героїчну Україну, яка вміє захищати себе і боротися за своє майбутнє. Європейський Союз надав Україні статус кандидата в члени ЄС і ухвалив рішення про початок переговорів про вступ України до Євросоюзу. Створено широку міжнародну коаліцію на підтримку України. За два роки великої війни союзники України надіслали їй величезні обсяги військової, фінансової та гуманітарної допомоги - майже $92 млрд від інституцій Європейського Союзу та $73 млрд від США станом на січень 2024 року. Нинішні проблеми з американською допомогою, будемо сподіватися, матимуть тимчасовий характер.

Головне питання, яке всіх нас хвилює: як довго триватиме нинішня війна? Подальші її перспективи залежать від поєднання низки факторів.

Визначальний чинник, який впливатиме на подальший розвиток і результати воєнних дій, - ресурсне забезпечення. На даний момент певну перевагу отримала Росія, що і дало їй можливість перехопити ініціативу в бойових діях. У Росії також більший мобілізаційний потенціал. Однак, за оцінками більшості фахівців, Росія майже вийшла на стелю своїх організаційно-технологічних і ресурсних можливостей у розширенні військового виробництва. За висновками наукових співпробітників британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джека Вотлінга та Ніка Рейнольдса, до 2026 року Росія вичерпає більшість своїх наявних військових запасів. Ресурси її партнерів (КНДР та Ірану) також є не безмежними. Очевидно, що Кремль не ризикує проводити нові хвилі масової мобілізації, тому що це може спровокувати сплеск соціальної і політичної напруги, а також ще більше загострення дефіциту трудових ресурсів.

В свою чергу в США і ЄС суттєве розширення воєнного виробництва тільки розпочинається. До кінця 2024 р. воно може вийти на той рівень, який забезпечить задоволення поточних потреб українського війська і відновлення власних арсеналів. Протягом 2024 року ми очікуємо появи в Україні винищувачів F-16 і сучасної далекобійної зброї. Швидко відновлює власне військове виробництво і Україна. Дуже багато залежатиме від того, наскільки ефективно буде проводитись мобілізація в Україні, і якими будуть масштаби і технологічний рівень постачання західної зброї для України.

На подальші перспективи російсько-української війни також будуть впливати внутрішньополітичні процеси в Україні, Росії, США і ЄС, загальна міжнародна ситуація. На думку багатьох фахівців, Путін може затягувати війну як мінімум до завершення президентських виборів в США, а далі буде визначатись в залежності від того, якою буде подальша політика Сполучених Штатів до України і Росії. Якщо у військових діях в Україні виникне стала рівновага, і війна перейде в тривалу позиційну фазу, то це буде підштовхувати і воюючі країни і зацікавлені міжнародні сторони до переговорного шляху завершення війни. Єдиний реалістичний компроміс - домовленість лише про припинення вогню, а також про звільнення (обмін) всіх полонених. При цьому питання про статус нині окупованих українських територій залишиться відкритим.

В будь якому випадку умови завершення війни будуть визначатися результатами бойових дій.

Вже відзначалось, що велика російсько-українська війна розвивається нелінійно, з різкими перепадами. Хто знає, можливо і фінал цієї війни також може бути незвичним.

×