"Зустрів молодшу жінку, яка вирішила його на собі женити"

 

"Не хотіла, щоб син пішов воювати, але він зібрався і нікому не сказав, — пише 56-річна Євгенія Вікторівна з Житомирської області. — 26 лютого Юра відправив дружину й сина в Німеччину. Не міг дочекатися, коли вони повернуться. А в липні Наташа повідомила, що зустріла іншого чоловіка й залишиться в Мюнхені. У мене були підозри, що вона може знайти там багатшого. Коли ми розмовляли по скайпу, кілька разів бачила, як за її спиною ходить якийсь чоловік. Але не надавала цьому особливого значення, бо вони жили з іншими переселенцями. А Юра ніби відчував. Ревнував, сердився, вимагав, щоб їхала додому. Наташа наполягає на розлученні. Юра кинув усе й поїхав на передову. Каже: "Мені більше нічого втрачати".

Листи коментує київський біоенергетик Миро­слав Олійник. Дістає з конверту фото подружжя: жінка у джинсовій жилетці тулиться до чоловіка в синьо-жовтій футболці. Перед ними — дитячий візок.

— Невістка в Україну повернеться. Але для того, щоб підписати документи про розлучення. До кінця року створить сім'ю з іншим чоловіком. Юрій із цим не змириться, звинувачуватиме себе. Нема в цьому його вини. Серце сина недовго буде самотнє. Восени закохається в іншу жінку. Якби не війна, їхні дороги не перетнулися б. Недовго житимуть у цивільному шлюбі. Узаконять стосунки, щойно жінка завагітніє.

"Син із невісткою сім років доглядали сусідку, — розповідає в листі львів'янка Олена, 65 років. — Її діти живуть у Канаді. Обіцяли, що бабина хата пере­йде у власність Степана й Людмили. Але після похорону з'явилися племінники й оформили спадщину на себе. Серджуся, що Степан вірив сусідам на слово й не підписав ніякого договору. Діти продовжують жити з нами, хоч давно могли б мати власну хату. Вони сусідку годували й лікували за свої кошти. Пенсія в старенької була мала, а діти за весь час вислали тільки 2 тисячі доларів, щоб утеплили хату. Чи можна добитися справедливості?"

— Не варто опускати руки. Хоч домовленості й були усні, але в сина залишилися записи телефонних розмов. Це стане доказом у суді. Варто поговорити із синами сусідки та довести до них, що подасте заяву до суду й рішуче налаштовані відстояти справедливість. Нерухомість не повернуть, але грошову компенсацію запропонують. За ці гроші купите кращу хату, ніж ту, що мали успадкувати.

"Сестра зустрічається з моїм колишнім хлопцем, — пише 31-річна Анастасія з Рівненської області. — Ігоря я любила ще у школі. Розпочали стосунки, коли була на другому курсі. Все йшло до весілля, доки він не зрадив. Довго вибачався, обіцяв, що це востаннє, що ніколи більше цього не повториться. Щойно я поїхала у відрядження і повернулася без попередження, застала його з тією самою дівчиною. Минуло два роки, як я вийшла заміж. Маю гарну сім'ю. Сину у вересні виповниться рік. У село до батьків приїжджаємо нечасто, але новина про те, що Валерія зустрічається з Ігорем, розірвала серце. Я відверто поговорила із сестрою, але вона відступати не хоче. Каже: "Це в тебе з ним не склалося, а в нас кохання". Знаю я його кохання. Немає в селі дівчини, з якою він не переспав би".

Біоенергетик сканує долонею фото брюнетки у вишиванці. Вона на голову вища від хлопця в бейс­болці.

— Як би не намагалися вберегти сестру від стосунків, які завдадуть їй болю, вона все одно стоятиме на своєму. Доки не обпечеться на зраді, не відступить. До того часу краще відкладіть поїздки в село, бо кожна зустріч із колишнім робитиме боляче. Думки про те, що він скривдить сестру, не дають спокою. Вам нервуватися зараз не можна. У грудні завагітнієте вдруге. Народите доньку. Матиме непростий характер, буде вперта, але багато чого досягне в житті.

"Племінник із 7 років говорить сам із собою, — пише 45-річна Тетяна з Чернівецької області. — Нас переконує, що має уявного друга. Сестра налякана, водила його до психіатра. У нашого батька була шизофренія. Боїмося, щоб це не передалося дитині. Лікарі не квапляться з діагнозом, спостерігають. А сестра хоче везти його на лікування за кордон. Лякається, коли він сидить посеред порожньої кімнати, дивиться на стіну, запитує про щось в уявного друга і сміється".

Вкладає в конверт фото сестри та племінника. Русявий хлопчик у джинсовій сорочці сидить на колінах у матері. На жінці — сонцезахисні окуляри.

— Не поспішайте ставити діагноз дитині. Лікарі не бачать причин для паніки. Їм видніше. Не плутайте дитячу фантазію зі складними відхиленнями. За рік-півтора забуде про уявного друга. Почне захоплюватися футболом. Відведіть його до хорошого тренера. Зараз емоційний стан дитини не стійкий. Може розплакатися без причини, з криком і сльозами реагує на невдачі. Такі випадки почастішали в сім'ях, де до війни не було проблем із дитячою поведінкою. Варто відвідати психолога.

"Сину 38 років, а досі живе з нами, — розповідає в лис­ті 68-річна Людмила Григорівна з Черкаської області. — Він був одружений, але розлучився. З іншою жінкою жив у цивільному шлюбі, та вона померла. Тепер син часто випиває. Хочу дізнатися, як складеться в нього доля, чи дочекаюся онуків".

Біоенергетик кладе на долоню лист, заплющує очі.

— Не втрачайте надію. Бог почує ваші молитви. Сина любить одна жінка, але йому подобається інша. Якщо буде наполегливіший, то завоює її серце. Тільки зжитися під одним дахом із невісткою буде непросто. Краще, щоб нове подружжя з першого дня мешкало окремо. Тоді не буде причин для сварок.

"Хочу знати, чи живий мій син, — пише 77-річна Мирослава Андріївна із Житомирської області. — Юрію 49 років. Одружився 1999-го. Невістка народила двох синів. Подружжя жило добре, але не вміли поступатися, часто сварилися. Син зустрів молодшу жінку, яка вирішила його на собі женити. Я просила її, щоб дала Юрі спокій, показувала фотографії дітей. Але вона не відступила. Юра розлучився, почав жити з іншою і забезпечувати дві сім'ї. Відкрив магазин, набрався кредитів. Через борги почали сваритися. Невістка від нього пішла. 2015-го після розлучення Юра зник. Ми з чоловіком підтримуємо його першу жінку й дітей. Хлопці вже студенти. Вірю, що Юра колись до нас повернеться".

Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото чоловіка в червоній сорочці. Свічка розгорається, димить, вогонь здіймається угору.

— Мамине серце не обманеш. Хто й що не говорив би, вірите, що син повернеться додому. Замовте сорокоуст за його здоров'я. Це допомагає відшукати зниклого. Навіть якщо живе на іншому континенті, дасть звістку про себе: надішле листа чи зателефонує.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×