"Так важко, як 2020 року, не було ніколи, — пише 34-річний Андрій з міста Ківерці Волинської області. — Лишився без роботи, сім'я розвалилася. У лютому відвіз дружину до тещі в Рівне. Сам подався на заробітки, щоб купити квартиру. Попрацював місяць, доки все не закрили через карантин. Мусив повертатися в Україну. Зняв квартиру, хотів перевезти жінку з сином у Ківерці, але теща її налаштувала проти мене. Звинувачує мене у всіх невдачах. Працюю на двох роботах, щоб було за що орендувати квартиру, купити їсти і вдягтися. Хочу їхати в Чехію. Друг пропонує гарну посаду, солідну зарплату. Але жінка як з ланцюга зірвалася. Підозрюю, що в неї є інший. Вимагає розлучення й аліментів. Сину 3 роки. Не хочу, щоб ріс у баби. Бачу дитину раз на місяць. Він мене татом називати перестав".
Листи коментує київський біоенергетик Валентина Гавура. Кладе долоню на фото чоловіка у спортивному костюмі. Він русявий, кароокий, зі шрамом на лобі.
— Не звинувачуйте високосний рік. Не його вина в тому, що життя багатьох сімей пішло шкереберть. Дружина зустріла вдома перше кохання. Якщо через нього розірве шлюб, картатиме себе все життя. Бо довго з цим чоловіком не житиме. Характер має важкий і до горілки він небайдужий. Дайте їй трохи часу одуматися. Зумійте пробачити. Повелася на великі гроші. Ще й мати підбурила. Батьки часто не помічають, як самі руйнують стосунки дітей. Намовляють проти невістки чи зятя, а потім запитують: чому мої діти нещасні? У чужу сім'ю лізти не треба. Якщо розлучитеся, нові стосунки будуватимете з обережністю. Боїтеся обпектися вдруге. На пів року поїдете до Праги. Там поталанить більше, ніж на попередньому місці роботи.
"Навесні донька звільнилася з державної школи та перейшла працювати у приватну, — розповідає в листі 54-річна Валентина Григорівна з Київської області. — Спочатку їй там подобалося. Гарно платили, дітей небагато, приміщення нове. Але все змінилося, коли призначили класним керівником у класі, де навчається син директора. Дитина невихована, нервова. Іра не дає йому ради. Він зриває уроки, знущається над іншими дітьми. А батько нічого не робить. Звинувачує у всьому Ірину. Каже: "Якщо він так поводиться, значить, ви не змогли стати для нього авторитетом і не зуміли зацікавити дитину". Через цього хлопця два вчителі звільнилися. Донька плаче. Двічі писала заяву на звільнення. Її вмовляють залишитися, навіть зарплату підвищили. Але ж нерви не залізні. За цією школою особисте життя налагодити не може".
У конверт вкладає фото доньки. Білявка в шифоновій блузі стоїть біля дошки у класі, тримає оберемок ромашок.
— Після Нового року донька знайде іншу роботу. Її запросить до колективу завуч сусідньої школи. Скільки не вмовляли б, терпіти далі тиск і приниження не варто. Якщо не навчиться любити й поважати себе, годі очікувати цього від інших. Наступного року закохається. Якщо працюватиме над стосунками, 2022-го вийде заміж і піде в декрет.
"Старша донька Аліна працювала в лікарні, але звільнилася — пише лучанка Ірина Миколаївна, 62 роки. — Знайомі кличуть на роботу в Польщу. Обіцяють 2 тисячі доларів. Готові брати з її дипломом, а вона вагається. Від чоловіка пішла, дітей не має. Питаю: що тебе тут тримає? Її молодша сестра Наталка вагітна трійнею. Лежить на збереженні четвертий місяць. Маємо зятя Пабло. Відколи донька вийшла заміж за італійця, святкуємо два Різдва. Він хоче купити тут хату, планує відкрити сімейну піцерію. Відмовляю, бо Україна — то не Італія. Боюся, що просадить гроші та втратить усе. Як допомогти дітям влаштуватися в житті?"
Дістає з конверта фото старшої доньки. Вона — висока, кучерява, в білому халаті. Знімок молодшої зроблений восени. Білявка у приталеній сукні підтримує руками живіт. За нею стоїть смуглявий чоловік у вишиванці.
— Наталя народить передчасно. Діти будуть здорові, але доведеться деякий час бути під наглядом неонатолога. Головне, щоб не виїжджала за межі закладу, де лежить на збереженні. Пологи можуть розпочатися будь-якої миті. Зять відкриє піцерію і не прогадає. Місце підбере вдале, від клієнтів не буде відбою. Якщо навчиться просувати продукцію через соцмережі, продажі збільшаться. Це стане сімейною справою. Аліна вагається, чи їхати на заробітки. Повинна сама вирішити. Тут її тримає кохання. Має стосунки з одруженим чоловіком. Нічим хорошим це не закінчиться. За кордоном багато чого зуміє змінити на краще, якщо захоче. Буде і вірний чоловік, і гарне житло. Варто наважитися на нову вакансію і докласти трохи зусиль.
"Дружині залишилася у спадок трикімнатна квартира від баби, — пише 39-річний Олексій із Хмельниччини. — Я пропонував її продати й купити будинок поблизу райцентру. Але вона не хоче. Зробили в квартирі ремонт, а в оренду здати не можемо. Платимо за неї комуналку. Мріємо про велику хату. Є два варіанти. На один у нас грошей не вистачає. Якби знайшли покупців на квартиру, вирішили б питання і за місяць справляли б новосілля".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото Олексія і Тетяни. Вони тримають двох котів-британців. Дістає з конверта два знімки будинків, між якими обирає подружжя.
— Жоден із варіантів не годиться. Погана енергетика в оселях. В сільській хаті доживала віку лежача хвора. У новій двоповерховій — багато сварилися. У січні виставить оголошення сім'я, яка планує переїзд до Києва. Довго не торгуйтеся. Давайте завдаток і домовтеся, що частину суми сплатите одразу, а частину — протягом наступних пів року. За цей час продасте квартиру. Вистачить і на ремонт, і на виплату боргу. Нову роботу теж знайдете недалеко від дому. Не бійтеся йти на курси та перевчатися. Від цього залежатиме розмір заробітної плати й майбутнє. 2021 рік — час можливостей.
13 
1
Коментарі