"У суботу, 16 вересня, пізно ввечері зник керівник проекту "Українська правда" Георгій Ґонґадзе. О 22:20 він вийшов із будинку, що на бульварі Лесі Українки, й попрямував додому. На нього чекали дружина і двоє 3-річних дітей. Але вдома він не з'явився. Протягом ночі друзі обдзвонювали лікарні та "швидкі", але марно", — така новина з'явилася вранці 17 вересня 2000 року в інтернет-виданні "Українська правда". Проект започаткував Георгій Ґонґадзе за п'ять місяців до зникнення.
Перед зникненням 31-річний Георгій скаржився, що за ним стежать. 14 липня через це написав листа до Генеральної прокуратури. Матеріали передали з Києва у Львів, де був приписаний. Звідти відповіли: "У місті немає зазначених у листі вулиць".
2 листопада 2000 року неподалік міста Тараща на півдні Київщині місцевий житель натрапив у лісі на присипане землею людське тіло. Воно було без голови, пальці рук і ніг — пошкоджені. Почало розкладатися. Останки відвезли до моргу тамтешньої райлікарні. Зберігали без холодильника. За тиждень місцевий експерт склав перший протокол обстеження тіла й передав правоохоронцям.
Рідні не знали про знахідку.
— 6 або 7 листопада слідчий зателефонував, щоб запитати — чи одягав чоловік у день зникнення прикраси. Я запідозрила — вони віднайшли щось. Але слідчий не захотів нічого говорити. 15 листопада друзі Георгія повідомили, що в Таращі знайдено тіло. Я кілька тижнів вимагала, щоб дозволили опізнати, — казала дружина зниклого журналіста Мирослава Ґонґадзе.
За той час невідомі перевезли тіло до Києва. В прокуратурі заявили, що дали дозвіл на це. Тоді ж заступник міністра внутрішніх справ Микола Джига сказав, що таращанське тіло пролежало в землі майже два роки. На запитаня, чому цього не визначив експерт у Таращі, відповів: "Я зацитував київського експерта". Результати попереднього огляду тіла скасували.
28 листопада народний депутат Олександр Мороз оприлюднив ймовірні записи розмов із кабінету президента Леоніда Кучми. Найбільшого розголосу набули слова про Ґонґадзе. Кучма, глава адміністрації президента Володимир Литвин і міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко говорили, як розібратися з Георгієм. Кравченко переконував — має "орлів", які зможуть усунути його.
10 грудня Мирославі Ґонґадзе дозволили опізнати чоловіка:
— Показували тільки частини тіла. Але я впізнала поставу мого чоловіка. І стопу та форму п'яти.
Також впізнала ланцюжок і медальйон. Підтвердила наявність осколків гранати у правій руці.
"Найважливішою метою слідчих дій було бажання захистити певних посадових осіб від тяжких звинувачень — а не знайти правду. Попередні висновки розслідування укотре підтвердили політичний підхід до цієї справи", — дійшли висновку представники місії "Репортери без кордонів" 22 січня 2001 року.
4 березня 2005-го колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко застрелився. Є також версія, що його вбили. Перед смертю написав: "Мої дорогі, я не винний ні в чому. Пробачте мене, я став жертвою політичних інтриг президента Кучми та його оточення. Іду від вас із чистою совістю, прощавайте". Того дня мав свідчити по справі Ґонґадзе в Генпрокуратурі.
2005-го головними обвинувачуваними у справі стали начальник Головного управління кримінального розшуку Міністерства внутрішніх справ Олексій Пукач та полковник Микола Протасов, Олександр Попович і Валерій Костенко — працівники одного з департаментів МВС. Арештували всіх, крім Пукача. Він переховувався. 2008 року Апеляційний суд Києва визнав арештованих винними в убивстві Георгія Ґонґадзе. Протасова позбавили волі на 13 років, Поповичу й Костенку дали по 12. Торік Микола Протасов помер у Менській колонії на Чернігівщині.
Із матеріалів кримінальної справи відомо, що вбивство відбулося в лісі під Києвом. Журналіста задушили його ж ременем. Тіло кинули в яму, облили бензином і підпалили. Потім прикопали. У жовтні Пукач вирішив переховати тіло. Відрубав голову й завіз до Таращі. Тіло й голову закопав окремо.
Олексія Пукача затримали 21 липня 2009-го в селі Молочки Чуднівського району на Житомирщині. Зізнався у вбивстві.
29 січня 2013 року Печерський райсуд Києва засудив Пукача до довічного ув'язнення.
— Вирок мені стане зрозумілий, коли Кучма й Литвин будуть разом зі мною. Запитайте в Кучми й Литвина. Вони все розкажуть, — сказав Олексій Пукач.
Тіло Георгія Ґонґадзе зберігали у столичному морзі. Проти поховання була мати Леся. Не вірила, що то її син. Олександра Теодорівна померла 30 листопада 2013 року.
8 
35413
Коментарі
1