За сином на війну пішли мати і вітчим

 

— У липні сепаратисти під Луганськом убили товариша Васю з позивним Гуцул. Поїхав на його похорони в Івано-Франківськ. Додому повертався із твердою метою — іду воювати, — каже боєць батальйону "Айдар" 23-річний Максим Баленко з Ніжина на Чернігівщині.

У липні поїхав до зони АТО. Слідом за сином воювати пішла його мати 44-річна Вікторія та вітчим Олександр Котюх, 43 роки. З Максимом зустрічаємося в хостелі для військово­службовців у центрі Києва.

— Коли вдома сказав про своє рішення, найбільше протестувала бабуся, — згадує Максим. — Мама не відмовляла. Вона пат­ріотка. Воював у Луганську та околицях. Страшно було перші п'ять хвилин бою, а потім організм звик. Навіть ейфорія находила. Найстрашніше було, коли чергував на Луганській ТЕС. Більше години було спокійно. Сів читати книжку "Історія козацтва". Раптом з усіх боків почали лупити кулі, а я зрозуміти не можу, звідки вони летять. Потім дойшло: сепаратисти стріляли із засідки, а їхні кулі відбивалися від бульдозера, що недалеко від мене стояв.

— Мамі не казав, що служу в розвідці, — говорить Максим. — Обманював. Мовляв, готую їжу для хлопців з "Айдара". Кілька днів не міг подзвонити, бо був на завданні. Довелося зізнатися, що ходив із хлопцями в тил сепаратистів. Наступного дня мама подзвонила: вирішила плюнути на все й до тебе приїхати. Пробий мені місце.

— Мама лікар за фахом, а нам медиків бракувало. За тиждень вона була на нашій базі. Привів її до комбата. Він сказав: на цій базі медиків вистачає, а на іншій немає. Поїдете туди? Мама відповіла: служитиму там, де я потрібна. Поїхала надавати допомогу бійцям у Щастя.

— Слідом за мамою на війну подався й вітчим, — про­довжує Баленко. — Раніше ми часто конфліктували. Коли вперше зустрівся з ним на Донбасі, він мене обійняв і сказав: ми разом воюємо за Україну. Більше нам сваритися не можна. Тепер у нас прекрасні стосунки. Коли хлопці дізналися, що зі мною воює сім'я, казали: це круто. Але мені не стало легше. Раніше переживав за себе, а тепер ще й за них хвилююся. Поки не переконаюся, що в них усе нормально, заснути не можу.

×