"Донька поїхала на заробітки в Польщу, — пише 54-річна Наталія Олегівна з Вінницької області. — На мене залишила двоє онуків. Мала повернутися, але візу продовжила. Телефоном розповіла, що збирається заміж. На мені діти, господарство, хата. Грошима допомагає неохоче. Недавно я познайомилася з чоловіком. Він пропонує переїхати жити до нього. Але тепер я прив'язана до дітей. Зять платить аліменти, але у вихованні участі не бере".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Наталії. Вона худа і висока, в синьому халаті позує серед поля з соняхами.
— Донька повернеться восени. Не встоїть перед вашими погрозами звернутися до соцслужб. За рік завагітніє втретє. Спробує вивезти дітей за кордон, але їхній батько не дасть на це згоди. Ставити хрест на стосунках з Анатолієм не варто. Не тільки житимете разом, а й узаконите стосунки. Переїздити до нього не спішіть. Важко буде знайти спільну мову з його синами. Житимете під вашим дахом. Назавжди забудете про самотність.
"Не можу знайти спільну мову з сином, — пише хмельничанка Людмила Валентинівна, 62 роки. — Узяв за дружину жінку з п'ятьма дітьми. Ми з чоловіком відмовляли його, як могли. У неї вже було два шлюби. Три доньки дорослі, а сини ще в школу ходять. Невістка старша за сина на 12 років. Але його ніби приворожили. Любить її всім серцем. Щоб допомогти йому її забути, відправила на заробітки в Чехію. Але розлука зробила їх ближчими. Писав їй, телефонував, надсилав гроші. Повернувся, вкалує на двох роботах, щоб прогодувати чужу сім'ю. Власних дітей не хоче".
Вкладає в конверт фото сина й невістки. Обоє русяві, кароокі, у джинсах і чорних футболках. За руку чоловіка тримає хлопець-школяр. На звороті — підпис: "Галя, Даня і прийомний син Саша".
— Немає нічого поганого в тому, що Данило полюбив дітей коханої жінки. Житимуть разом довго. Спільних дітей не планують, але вже наступної осені зроблять вас бабусею. Тіштеся за сина і не рахуйте, скількох дітей він одягає та годує. Жінка, яку обрав за дружину, не тільки позбавила його алкозалежності, а й допомогла знайти сенс життя.
"Працюю провідницею, — розповідає в листі 47-річна Олена з Київської області. — Одного разу рейс скасували. Хотіла зробити чоловікові сюрприз, тому повернулася додому без попередження. Застукала на гарячому. Лежали обоє голі. Коханка — на моїй подушці. Він вже місяць вибачається, клянеться, що все сталося випадково, вперше і востаннє. А я йому не вірю. Знайомі казали, що бачили його вже не з одною. Подати на розлучення не наважуюся. У нас троє доньок".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото Олени. Кучерява жінка у тигровій сукні тримає коробку цукерок. Поруч — вусань у джинсовій сорочці.
— Серце давно підказувало, що у чоловіка є інша. Пробачити зраду не зможете, хоч у шлюбі житимете ще кілька місяців. Плануєте забрати доньок і переїхати до матері. З цим варіантом зачекайте. Чоловік сам скоро рвоне на заробітки. Будинок залишиться у вашому розпорядженні. Коли їхатимете в рейс, за доньками пригляне свекруха. До кінця року закрутите службовий роман. Боятися його наслідків не варто. То буде чоловік, який розрадить і любитиме, зцілить розбите серце.
"Маю клопіт із сусідами, — розповідає в листі 60-річна Світлана Тихомирівна із Закарпаття. — 40 років тому вони побудувалися на нашому городі, а тепер хочуть цю землю приватизувати. А це 7 "соток". Собі під подвір'я забрали частину мого городу. Доки триває війна за участок, ні вони, ні я нічого не можемо там посадити. Хочу відсудити город назад. Хата нехай належить їм, але навколо неї ще ласий шматок землі. Голова сільради не підписує мої документи на землю, бо сусідка працює в нього бухгалтером. Без підпису не можу податися до суду. Планую переїзд. Чи варто переводити мені пенсію в сусідню країну?"
— Судова тяганина за земельну ділянку розтягнеться на роки. Без рішення суду не зможете свою землю продати. Діти хочуть забрати вас жити за кордон. Відкиньте страх і сумніви. Прислухайтеся до внутрішнього голосу. Хочете спробувати іншого життя? Чому не податися б далеко від дому, якщо там оточуватимуть рідні люди. Почуватиметеся щасливою, бо будете ближче до дітей і внуків. Пенсію отримуватимете на картку, яку мінятимете раз на кілька років.
1 
1
Коментарі