— До Фірташа сама подзвонила б, та тілько телефона не маю. Можна до нього піти, але я з тими двома палицями навіть на вулицю стидаюся вийти. Отак і живем тут сироти двоє. Слабуємо на старості, й нема кому нам помогти, — 78-річна Стефанія Гречко зі своїм чоловіком 74-річним Іваном Петровичем дивляться телевізор у старій хаті села Синьків Заліщицького району на Тернопільщині.
Там народився і виріс мільярдер Дмитро Фірташ, 46 років. Іван Петрович був його класним керівником. Середній син Петро — другом.
— Разом з моїми дітьми по п'єцу скакали. Після школи із сином ходили по селі, хати малювали. Потім разом на пожарку встроїлися у Чернівці. Згодом мій поїхав до Тернополя, а той у Донецьк вчитися.
Слабуємо 10 років, хата валиться, а пенсії не вистачає, — Іван Петрович показує почорнілу стіну в одній кімнаті та завал у другій. — Якось як він приїхав, то пішов побачитися. Чекав біля паркана пару годин. Вийшла його мама і сказала, щоб я не чекав, бо він нічого не дасть. Син також якось ходив. Дмитро сказав прийти зранку, а зранку його не було, поїхав.
У селі кажуть, що у школі Фірташ був середняком. Сидів на останній парті, ніколи не порушував дисципліну. Був мовчазний.
— Його на вулиці кликали Тунько, Дмитро-Дмитрунько-Тунько. Отак воно пішло, — розповідає сусід 55-річний Іван Шевчук. Його мати 89-річна Ганна Іванівна є одною із хрещених мільярдера. За місцевою традицією діти мають по кілька хрещених.
— Тунько в драці ніколи не був, — пригадує. — Як котрісь бахурі билися, то любив стояти збоку і сміятися. Казав: за що дурні б'ються? Такий батько його спокійний, і він такий був.
Іван Шевчук показує ґулі на руках. У черевній порожнині в нього збирається вода, грошей на оформлення інвалідності немає.
— Фірташ цього року приїжджав, то йшла за це поговорити. Але якийсь начальник мене до нього не пустив. Тож як приїжджає, то машинами вся вулиця заставлена. Тільки охранніків 12, — говорить Ганна Іванівна.
Прізвище Фірташ старші селяни вимовляють з наголосом на останній склад. Шевчук пригадує, що раз ледь випадково його не втопив.
— Біля нашої хати була купа снігу. Я її водою полив, щоб можна було на санях кататися. Фірташ і ще один його одноліток сіли, а я як потручив їх ззаді, то вони прямо в потік полетіли. Води там їм по шию було. Швидко їх на п'єц грітися, шмаття на шнурок сушити кинули.
У Синькові за гроші Фірташа закінчили ремонт школи. Тепер будують новий дім культури.
— Дах маємо із металочерепиці, фасад утеплений пінопластом, а зверху короїд. Нема такого місця у школі, щоби підвісної стелі не було. Скільки на то грошей пішло, ніхто не афішує. Але точно можна сказати, що то міліони, — розповідає 64-річний Дмитро Чубатий, директор школи. — Ходили коридорами, згадували дитинство, а він показує на стелю. Там старі радянські панелі. Одна нижче, друга вище, штукатурка повідпадала. Кажу: грошей нема. Відказує так спокійно: не переживайте, гроші будуть мої. Дійшли до хімкабінету, заявляє: коли починаємо? Я зразу: завтра. Йому сподобалося. Наступного дня були майстри, робили заміри.
Більшість робіт завершили того самого року до початку навчання. Цього літа частину переробляли.
— Поставили дерев'яну підлогу, то вона трохи розсохлася. Фірташ на Великдень приїхав, подивився, каже: зривати і ставити наново. Зійшлися на тому, що вдарили поверх ламінат. Спортзал та актовий зал переробляли повністю. Йому не сподобалося.
На перехресті сільських доріг, біля пам'ятника на честь скасування панщини — лавка. Там збираються погомоніти місцеві. Це місце називають біржею. По обіді там випивають пиво двоє чоловіків.
— То що Фірташ нормальний мужик і нікого в селі не обідив, то факт. Але тут його трохи перехвалюють, — розповідає один. — Нібито він добре вчився кажуть, але насправді він слабкий у науці був. Так само хтось в інтерв'ю говорив, який він підприємець був сильний, що першим у селі з помідорів "жигуля" купив. Але всі у селі знають, що їм ті гроші з-за кордону від родичів прийшли.
Садиба Фірташів на бічній вулиці, неподалік школи. Кілька споруд під червоною металочерепицею відгороджені від дороги довгим кам'яним парканом. Там переважно пусто. Мати мільярдера Марія Григорівна живе у Чернівцях. У селі — батькові брати. Петро Дмитрович — фермер, Іван Дмитрович — на пенсії. Синьківчани досі називають тестем Фірташа колишнього учителя Юліана Грабовецького. Однак з його дочкою Людмилою він, як пише преса, розлучився у 1990-х. Після того одружувався двічі.
— За його гроші тут Божий храм перебудували чудовий, на садок гроші дав, — каже голова сільради 54-річна Ганна Підгірна. — Сільрада і поштове відділення також нове буде. Пообіцяв, що цьогоріч усі вулички в селі гравієм засиплять, а наступного буде поверх того асфальт. За свої кошти газовий стояк провів кожному до хати.
— Стояк газовий провели, але за що те опалення проводити? — говорить Іван Шевчук.— Живемо на мамину пенсію — я, вона, троє курей, когут і пес.
Кожної неділі у церкві священник з парафіянами читають молитву за здоров'я Дмитра Фірташа.
7 
1
Коментарі
26