"Я нічого особенного не зробив, кожен поступив би так само", — каже 14-річний В"ячеслав Олефіренко у своїй хаті в селі Кантакузівка Драбівського району на Черкащині.
19 травня В"ячеслав пас череду разом із двома жінками зі свого села. О пів на восьму вечора гнали худобу додому, побачили, що в річці Чумгак тоне малюк. Ще один хлопчик сидів на березі мокрий і плакав.
— Мене тітка Валентина Тесленко позвала, сказала, щоби ліз у воду, — розповідає В"ячеслав. — Вона спочатку сама полізла, та її почало тягнуть на дно. Я скинув куртку, поплив, схватив малого за майку і дотяг до берега. Він же легкий.
— Ми з чоловіком удома були, коли Славік заходить весь мокрий, — згадує мати рятівника Ірина, 41 рік. — Уже хотіла кричать на нього, бо він тільки промокне — так зразу й боліє. А син каже: "Я — спасатель Малібу, хлопчика з води витягнув".
Поблизу села Бирлівка річка Чумгак утворює невеликий ставок. Берег біля дороги викладено плитами.
— Толік схотів ножки помочить. Бігав, посковзнувся і впав у воду, — розповідає 8-річний Антон Ващенко. з братом Анатолієм, 5 років, він їхав велосипедом із Бирлівки зустрічати батьків із Черкас. — Я Толі руку подавав і сам упав. Виліз, а його однесло од берега. Я злякався і почав плакать, бо ми не вміємо плавать.
Валентина Тесленко поклала Анатолія на В"ячеславову куртку. Почала зупиняти машини на дорозі. В авто їхала Світлана Кузьменко, яка працює фельдшером у Драбові. Вона викачала воду з легенів хлопця і викликала "швидку". Машина приїхала за годину.
Антоша так злякався, що знову заікаться почав
— Ми у Черкасах були, як на мобільний подзвонили з села. Попросили дать трубку чоловіку. Кажуть йому: "Витягли твого малого з води, мабуть, уже готовий". Як почула це, сознаніє потіряла, — розповідає мати братів 26-річна Наталя Ващенко. — Як приїхали, Толя лежав у Драбові у лікарні. В сознанії був, тільки спав.
Хлопчика виписали додому наступного дня. Іще кілька тижнів він лікувався антибіотиками, бо в легенях була вода.
Ващенки мешкають у селі Бирлівка. Наталя доглядає вдома дітей, 31-річний чоловік Сергій працює водієм-далекобійником. Анатолій ходить у місцевий дитсадок, Антон закінчив перший клас логопедичної школи у Черкасах.
— Толя вже забув про випадок, а Антоша так злякався, що знову заікаться почав. Він у нас поганенько говорить. Тільки почав був вибалакуватися, а це знову. Ми вже його й у лікарню возили, й до бабок одшіптувать — не помагає, — розповідає Наталя.
Рятівника свого сина — В"ячеслава — жінка вперше побачила через півтора місяця:
— Ми йому віддячили грішми, бо це ж дитина, подарком йому не вгодиш.
Скільки грошей дали хлопцю, не каже.
В"ячеслав Олефіренко закінчив восьмий клас місцевої школи. Має гарні оцінки, захоплюється футболом. Найбільше симпатизує бразильцю Рональдіньйо та Андрієві Шевченку.
— У нього всі стіни обклеєні цими футболістами, — показує кімнату сина Ірина. — Нікому не признається, що хоче стать футболістом, бо не вірить, що це можливо. Який у нас у селі може буть футбол? Учора два лейтенанти приїжджали з Міністерства надзвичайних ситуацій. Хочуть висунути сина на звання "Герой-рятівник року". Пропонували Славіку поступать у пожежне. Та він не хоче.
Ірина працює вчителем математики, 42-річний чоловік Віталій — охоронцем у Києві. Старший син Олексій, 18 років, навчається у столичному транспортному університеті.
— Славік мені на городі помагає, і воду носить із вигону, бо в нас у дворі колодязя немає, — хвалить сина Ірина.
В"ячеслав навчився плавати у шість років. Каже, уперше поплив саме там, де врятував Толіка:
— Мене знайомий заніс на глибину, сказав: "Пливи, а я буду біля тебе. Як будеш тонуть, поможу".
1994, 13 березня — В"ячеслав Олефіренко народився у селі Кантакузівка Драбівського р-ну на Черкащині
2000 — навчився плавати
2001 — вперше зіграв у футбол
2004 — батьки купили комп"ютер
2008, 19 травня — витягнув з води 5-річного Анатолія Ващенка
8 
35413
Коментарі
1