Віталій Білоножко відбив дружину в моряка

 

У кабінеті Віталія Білоножка, 53 роки, що в палаці культури заводу "Більшовик", сидить русявий чоловік у світлій сорочці.

— Наш із дружиною Світланою старший син Георгій, — представляє Віталій. — Він директор нашого фестивалю родинної творчості "Мелодія двох сердець".

Каже, в грудні на фестиваль пообіцяв приїхати співак Муслім Магомаєв із дружиною Тамарою Синявською.

— Хоч і скаржився: "Виталий, я так устал! Мне уже ничего не надо в этой жизни. Я теперь сижу в своей усадьбе". У нього є будинки в Підмосков"ї та Азербайджані, — розповідає Білоножко. — Він дружив із покійним президентом Азербайджану Гейдаром Алієвим.

Син Білоножка дивиться на годинник.

— Я пішов. Мені ще треба в банк заїхати, — каже він. Цілує батька і виходить із кімнати.

— Це правда, що вас зі Світланою посватав актор Іван Гаврилюк? — питаю у Віталія.

— Ми разом служили в армії, в ансамблі Київського військового округу, — згадує співак. — Товариш каже: "Є хороша дівчина в театрі оперети, поїхали". Це була Світлана. Провів її додому, поцілував. Через місяць попросив Ваню: "Давай перевіримо Світлану. Якщо  вона любить мене — з тобою не піде". Запросив обох до ресторану, а сам вийшов. Сказав, що живіт болить, і тихцем підглядав за ними.

Заходить дружина Віталія Світлана Білоножко, 51 рік.

— Проти Івана жодна жінка не могли встояти, — зазначає. —  Розповідав потім: "Я до Свєти й так, і так. А вона про Віталіка розпитує". Коли ми почали зустрічатися, решта хлопців одразу відпали.

Жінка бере чоловіка за руку, дивиться йому в очі.

— Бо я їх повиганяв, — уточнює він. — Особливо того лейтенанта-морячка, який хотів забрати тебе на Охотське море в гарнізон, щоб ти народила йому шестеро дітей.

Батькам Білоножка не сподобалося, що Світлана — артистка. Сестра Віталія Маруся працює медсестрою, брат В"ячеслав — стоматолог. Старший брат Анатолій, льотчик, у 30 років загинув під час випробування літака.

Засовував її голову в унітаз і вимагав трьошку

— Якось приїхали до моїх батьків, — переводить жінка розмову. — Ще був живий мій дідусь, мав 86 років. Наливав собі стакан самогону, брав величезну гірку перчину. Випивав, умочував перчину в сіль, борщ і з"їдав. Віталій теж схопив перець — і до рота.

— Він питає мене: "Ну як, зятьок?" — корчить гримасу Білоножко. — Я белькочу: "Нічого стлашного". Буква "р" геть випала.

Молодший Євген працює менеджером у страховій компанії, не одружений. У Георгія дружина — співачка, підростає 5-річний син Віталік.

— Коли Жора вчився в інституті, до нас прийшли свати. Кажуть: "Або нехай одружується з Мариною, або робіть щось", — розповідає Віталій. — Посваталися, відгуляли весілля в "Прем"єр-Палаці". У Свєти дівоче прізвище Мойсеєнко, в Марини — теж.

— Мариночка закінчила балетну школу, — розказує Світлана. — Зараз працює бек-вокалісткою в нас.

Віталій витягає з пачки на столі цигарку "Мальборо", виходить у коридор.

— Коли я мала народити Жору, Віталік у міністерстві культури вибив однокімнатну квартиру на Лівому березі, — згадує жінка. — Ми називали її табакеркою: кімната — дев"ять метрів, кухня — три.

Віталій повертається, сідає за стіл.

— Перед цим наймали кімнату в двірника, — гмикає. — Він був хлопець простий. Приходив додому, брав жінку за глотку, засовував голову в унітаз, зливав воду і вимагав трьошку. Якось прибігаю додому, а Свєта — вся в червоних плямах. Вона тоді була на восьмому місяці вагітності. Каже: "Там Вася Галю топить". Відкриваю туалет, а він тримає її голову в унітазі й чекає, доки вода в бачок знову натече.  Я його трошки об стінку бемкнув. Жінка заскочила до кухні, схопила сковорідку і давай мене бити. Кричить: "Не лізь, він мене 15 років топить, ще не втопив". Наступного дня ми з"їхали в гуртожиток.

— Ви живете в заміському будинку, маєте господарство?

— У мене 12 видів голубів, 15 — фазанів, — хвалиться Білоножко. — Є павичі. У період залицянь ґвалт стоїть на все подвір"я. Сусіди думають, що в нас живуть мавпи. Маємо двох вівчарок. Чара народила десятеро цуценят. Дев"ятьох роздали, а  потворного Бакса залишили. Якось вітер відкрив двері в павільйон із голубами. Уранці виходжу — весь двір устелений пір"ям і лежать 30 тушок.

Світлана дивиться на годинник, припудрюється. Білоножко одягає піджак. Біля дверей каже, що друзі називають його Сенбернаром.

— Із гулянок усіх розвожу по домах, — пояснює. — Тягнув одного товариша з ресторану "Лейпциг" до Андріївського узвозу, кілограмів 150. Наступного ранку він каже: "Боюсь, не поглумился ли надо мной Билоножко?". Він десь вимазався в собаче лайно. Кажу: "Скотина, п"ятий день не можу співати, м"язи болять, дихати не можу".

×