"Маю сина, доньку й багато внуків, — пише 78-річна Зоя Іванівна з Київської області. — У доньки діти розведені, мають по хлопчикові — то мої правнуки. Внучка по синові — хвора на діабет, із 9 років на уколах. У мене життя не складається. Маю пів батьківської хати. Коли сестра померла, її чоловік запропонував мені викупити їхню половину. Відмовилася, бо не маю грошей. Ту половину купили нелюди. Нові власники лазять по моєму подвір'ю і беруть, що їм треба. Спочатку питали, а тепер хапають без дозволу. Поставили свій гараж перед моїм вікном".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе долоню на паспортне фото жінки. Вона кучерява, очі карі, над губою — родимка.
— Внуки по доньці скоро матимуть другі сім'ї. Один із них побереться з іноземкою. Онучка продовжить лікування. Щоб почуватися краще, їй треба вибиратися до санаторію раз на рік. Війна із сусідами припиниться, як відгородитеся від них високим парканом. Тоді перестануть привласнювати ваші будматеріали. Неузаконену добудову не знесуть. Щоб затвердити її документально, дадуть гарного хабара.
"Внучка із зятем вісім років жили в цивільному шлюбі, а після весілля розійшлися, — пише львів'янка Анастасія Романівна, 68 років. — Коли одружилися, почуття ніби вивітрилися. За пів року після весілля чоловік почав кричати до неї, щоб забиралася з хати. Каже, що розлюбив і жити з нею далі не хоче. Олеся шукала для себе зйомну квартиру, до батьків повертатися не хотіла. У них напружені стосунки. Недавно довідалася, що вагітна. Зятю байдуже. Його ніби хтось підмінив. Почав ходити в якусь секту, віддає їм усі гроші. Додому нічого не купує. Дав дружині тиждень на переїзд. Вона квартири не знайшла. Попросила ще кілька днів. Вітя озвірів. Вигнав вагітну дружину на вулицю".
Біоенергетик запалює свічку. Кладе долоню на фото подружжя. Висока жінка із волоссям до пояса тримає під руку бороданя в чорній вишиванці. Позаду — будинок із червоної цегли і кущ деревовидної півонії.
— Олеся вийде заміж за іншого, а цивільний шлюб тепер оминатиме десятою дорогою. Підозрюєте, що розрив стався, тому що молодята узаконили стосунки. Повірте, порвали б і без штампа в паспорті. Віктора хтось намовляє проти дружини й новонародженого сина. На нього сильний вплив мають люди, в оточення яких попав. Віддає їм гроші, скоро й хату перепише. Не шкодуйте, бо нічого доброго той шлюб онуці не приніс би. Скоро знову одягне білу сукню. Тільки поряд буде достойніший партнер.
"Життя сина змінилося після того, як знайшов на дорозі 100 доларів, — пише киянин Ігор Валерійович, 86 років. — Вирішив, що це знак із неба і що ці гроші мають зробити його багатим. Підсів на гральні автомати й заліз у кредит. Виграв 5 тисяч гривень, а програв 68. Зараз донька лікує його від гральної залежності. Але чим повертати борг, ніхто не знає".
— Ваша історія — черговий доказ, що знахідки приносять більше клопотів, ніж користі. Щоб роздати борги сина, віддасте частину заощадженої пенсії. Гасити банківські позики візьмуться його діти. Картає себе за те, що накоїв. Але якщо не контролювати, може програти ще більше. Після втрати дружини він часто впадає у крайнощі. Повернути його до нормального життя зможе інша жінка. Нехай діти не протестують проти його бажання одружитися вдруге.
"Доньці сім років тому поставили діагноз "безпліддя", — розповідає у листі 64-річна Марія Іванівна з Івано-Франківська. — Ми вже не надіялися, що нянчитимемо онуків. Але вони з чоловіком виїхали до Німеччини. Там знайшли хорошого лікаря й завдяки штучному заплідненню народили трійню. Були безплідні, а стали багатодітні. Дітям вже по 4 роки, але жодне нормально не говорить. Зверталися до спеціалістів. Усюди кажуть, що треба чекати. Але скільки чекати? Їм за два роки у школу йти".
Вкладає у конверт фото доньки, зятя й трьох онуків. Усі кучеряві, у вишиванках. Двоє хлопців у візку, третій — на триколісному велосипеді.
— Не накручуйте себе. Неврологічних порушень в онуків нема, як і затримки в розвитку. Народилися недоношеними, тому трохи відстають від однолітків. Не говорять, зате все розуміють. Скоро забалакають, як усі. В жовтні донька відведе їх у дитсадок. Там говоритимуть німецькою, вдома з батьками — українською.
8 
35413
Коментарі