"Він не обійняв її на прощання, не спитав, куди їдемо — просто здав маму"

 

"Они пришли часов в шесть вечера. Неплохо одетый молодой парень и пожилая женщина, трудно стоящая на ногах", — написала у "Фейсбуку" 40-річна Леся Литвинова, волонтер Центру допомоги переселенцям у Києві. 4 липня 33-річний Андрій із Луганська залишив у них жінку. Сказав, що це його мати Раїса Олександрівна.

Свого прізвища Андрій не назвав. Попросив прилаштувати жінку. Мовляв, вона покинула Луганськ через воєнні дії. Сам у Києві — давно. З колишньої квартири вигнали. Нову зняти не може. Зібрався їхати у Францію і вже має квитки. Погрожував залишити Раїсу Олександрівну на вокзалі. Чоловік ці слова заперечує.

Леся Литвинова говорить, що жінка виглядала на 70 років. Нічого не казала. Лише тривожно дивилася на сина. Виявилося, у неї хвороба ­Альцгеймера.

Після годинної розмови працівники центру погодилися допомогти жінці. Андрій передав її документи — паспорт, ідентифікаційний номер, медичну картку. Не вистачало пенсійного посвідчення. Сказав, що загубили. Як і телефон, до якого була прив'язана пенсійна банківська картка.

У будинок престарілих за наявності живих родичів поселяють не менш як за 7 тис. грн. Грошей Андрій не пропонував. Волонтер написала про проблему на своїй сторінці у "Фейсбуці". Люди почали переказувати гроші на картку. За півгодини знайшли заклад у Житомирській області. Там погодилися прийняти покинуту матір цього ж вечора.

"Їхали ми мовчки. Він не обійняв її на прощання, не спитав, куди їдемо, не взяв у мене номер телефона і навіть не запитав, як мене звуть. Просто здав маму, як інші здають мені посуд і старі іграшки, та пішов у своє життя, — написала Леся наступного дня. — Раїса відповідала на запитання про Луганськ, про сина, про те, чи хоче пити і чи не болить голова. Але жодного разу не запитала, куди її веземо і що з нею буде далі. Тільки коли вже вивантажували речі на порозі маленького будиночка в селі, раптом учепилася в руку волонтерки Віки: "Ти ж мене не кинеш?"

Фінансові витрати тимчасово взяли на себе волонтери. Пенсію збираються переоформити. Пенсійне посвідчення відновлюють.

— Зараз жінка в будинку для літніх людей. Її взяли ненадовго. Вони не можуть її повноцінно утримувати, — розповідає Леся Литвинова. — Ми проконсультувалися із психіатром. Той сказав, що Раїсі потрібен спеціалізований медичний заклад із психіатричним профілем. Зараз вирішуємо, яким чином її туди влаштувати. І це потрібно не на місяць чи два. На все життя.

Ніхто, крім Андрія не може покласти її до психлікарні, або ж вона сама повинна дати згоду. Потім треба оформити їй інвалідність і клопотати про спеціалізований інтернат.

Повідомлення Лесі прокоментувала знайома Андрія з Луганська Людмила:

"Андрей поступил правильно. Он смог вывезти маму из Луганска, мы своих не смогли. Одна в хосписе умерла. Как оказалось — от рака. Другая каждый день звонит, говорит: "Вы еще не едете? Я вам борщ сварила".

Сьогодні Раїса Олександрівна мешкає у кімнаті з двома літніми жінками. Волонтери зібрали кошти, яких вистачить на чотири місяці проживання та обстеження. Раїсу Олександрівну ніхто зі знайомих чи родичів не розшукував. Вона не розуміє, що відбувається, і чекає на сина. Назву закладу Литвинова приховує, щоб хвору жінку не турбували.

"Поставили діагноз: атрофія мозку"

Син Раїси Миколаївни Андрій пояснив у "Фейсбуку", чому залишив матір. Він у неї — один. Торік переніс мікроінсульт. Два місяці лікувався у стаціонарі. Друзі зібрали 20 тис. грн. Тепер у нього реабілітаційний період. Досі не чує на ліве вухо.

Знайшов роботу із зарплатнею 4 тис. грн. Із пенсією матері виходило трохи більше 5 тис. Знімали будинок поблизу станції метро Видубичі. Господарка допомагала доглядати за Раїсою Олександрівною.

"Состояние мамы ухудшалось с каждым месяцем, — пише Андрій. — Мені все ж вдалося зробити їй обстеження і покласти в стаціонар. Там поставили діагноз атрофія мозку. Сказали, що лікувати марно. Порадили госпіталізувати до психлікарні, де офіційно підтвердять діагноз Альцгеймера і дадуть інвалідність.

Водночас у мене продовжує кипіти робота. Я пропускаю дні, втрачаю гроші. Ще дзвонять із Луганська і запитують, що буду вирішувати з квартирами. Їх періодично обкрадають і можуть забрати за несплату".

Чоловік сказав, що звернувся до волонтерів у відчаї. З будинку попросили виселитися. Збирався у Францію підлікуватися і знайти роботу, щоб заробити на утримання матері. Зараз ночує у знайомих.

×