48-річний Віктор Фесенко з міста Миргород на Полтавщині на своєму подвір'ї грається з 10-місячною вовчицею Найдою. Три місяці тому забрав її в єгеря з Великобагачанського району.
— До семи місяців жила у Радивонівці, — каже Віктор. — Підросла, почала ночами вити. У селі перестали нестися кури, а корови доїтися. Селяни висказували невдоволення. Я про це дізнався і забрав вовчицю до себе.
Фесенко живе на околиці Миргорода. Має садибу. Збудував за сараєм вольєр для тварини.
— Ніяких команд не признає, дресируванню не піддається. Для неї важливо, щоби покормили і визначили, хто головний. Мене одразу прийняла за вожака.
Вовк за день з'їдає два відра каші.
— Може напхатися так, що живіт по землі тягатиме. І все одно буде їсти. Потім день-два відлежуватиметься.
У дворі Фесенка живуть іще вівчарка та лайка. З лайкою вовчиця здружилася.
— Ми їй наділи нашийник, щоб мисливці випадково не підстрелили. Вечорами випускали гуляти. Прийшли раз люди, кажуть: ваша лайка із якоюсь шавкою прибігли і курей у нас поїли. Я не признався, що з собакою було вовченя, щоб не налякати. Прийшлося заплатити. Маємо ставок. Тримали гусей. Частину порізали, а дві гуски залишилися. На ставку плавали до пізньої осені. Кинув одну вовчиці. Собака рвав би гуску на шматки із пір'ям. А Найда не схотіла. Доки не обскубла до останньої пір'їни, до гусятини не торкнулася.
Хотів злучити вовчицю з лайкою.
— Через півроку Найда стане половозрілою, почне паруватися. Вовки запах вовчиці відчувають за 10 кілометрів. Можуть прийти зі всієї округи до Миргорода. Того її треба кудись вивезти. Була пропозиція із Лубен. Хочуть узяти Найду для натаскування собак. Але туди віддавати не хочемо. Вона виросла у неволі, звикла до людей. Прилаштуємо десь у лісництво, де є вольєри.
2 
1
Коментарі