"Старша донька вийшла заміж, а молодшій 36 років і досі самотня, — пише 69-річна Ніна Андріївна із Полтавської області. — Оля закінчила школу й інститут, але нікуди на роботу не поїхала. Мусила залишитися вдома. Бо тоді не було кому доглядати за моїми батьками, інвалідами першої групи. Я сильно захворіла. Тепер сама можу обслуговувати себе й чоловіка. Хочеться, щоб дочка мала свою сім'ю, але її однолітки вже поженилися. Якщо починає з кимось зустрічатися, то він або юний, або питущий".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює три свічки. Дістає з конверта фото доньки Ольги. Вона фарбує волосся у білий колір. На шиї має золотий медальйон.
— Донька буде в цивільному шлюбі з чоловіком, який на кілька років за неї молодший. Різниця у віці не стане перепоною для щастя. Досить жити ілюзіями і ставити доньці за приклад її однокласниць та одногрупниць. Не всі вони створили міцну сім'ю. Ользі судилося зустріти свою долю пізніше. Але у парі з чоловіком вона знайде спокій і щастя, почуватиметься коханою і потрібною. До 40 років стане мамою.
"Два роки тому мати втратила пам'ять, — пише 56-річна Любов Леонідівна із Житомирщини. — Їй важко пригадати, як кого звати. Одного дня пішла в магазин і забула дорогу додому. Добре, що сусід повернув бабу до хати. Боїмося випускати її з подвір'я. Мати ображається, часто втікає, коли ми спимо. У напарниці по роботі так пропав батько. Востаннє його бачили на вокзалі. Сів в електричку і зник на півроку. Розшукали в Києві. Якісь бандити в нього відібрали паспорт і заставляли жебракувати. Не міг пригадати, хто він і звідки. Схуд на 10 кілограмів, бо не давали їсти. Боїмося, щоб не повторила його долю. Вона дуже довірлива. Легко йде на контакт із людьми".
Надсилає фото матері Катерини Григорівни. Вона в довгому сірому халаті. Сиве волосся зібране у гульку.
— Конфлікти з матір'ю не дають вам спокою. Зникло бажання рано повертатися додому з роботи. Душу перевертають її щоденні погрози звести рахунки з життям. На самогубство не зважиться, бо є глибоко віруючою людиною. Але втікати з подвір'я не припинить. Зачиніть ворота на замок. Бо почне виносити з дому гроші. Може скуповувати непотріб і зносити до хати вживані речі, які сусіди викидають на смітник. Зумійте пробачити й зрозуміти літню людину. Вона часто сама не розуміє, що робить.
"Донька Ніна має двоє дітей, — пише Мар'яна Миколаївна з Одеської області. — Жила з чотирма чоловіками, але заміж жоден не позвав. Тягне на собі гектар городу, троє корів. Останній чоловік Ваня регулярно тріпає їй нерви. Хоч сам восени торік женився і скоро вдруге стане батьком. У травні без відома забрав із дитсадка їхню спільну доньку і повіз до своїх батьків у Миколаїв на три дні. Ніна заявила на нього в поліцію. Ті відмовилися порушувати кримінальну справу, бо він батько і має право брати дитину, коли забажає. Тепер Ваня погрожує, що забере Лєну собі".
Біоенергетик сканує фото Ніни та її доньки Олени. Обидві — блондинки у вишиванках. У дівчинки на голові — вінок.
— Ніна розчарувалася в чоловіках і боїться починати нові стосунки. Все тягне на своїх плечах, не відчуває впевненості у завтрашньому дні. Чоловік, погрожуючи відібрати доньку, намагається завдати побільше болю. Він досі має до неї почуття. Та що зробив для того, щоб їх продемонструвати? Їхнє життя складалося із п'янок і постійних скандалів. Шлюб з іншою жінкою теж узяв, аби дошкулити Ніні. Доньку не відбере, але налагодити особисте життя колишній цивільній дружині не дасть. Продовжить стежити за кожним її кроком.
"Останні чотири роки мама планує власний похорон, — розповідає у листі киянка Олена Олексіївна, 46 років. — Вибрала, в чому її поховаємо. Замовила собі білу труну. Розписала, де її маємо відспівати й захоронити. Купила місце на цвинтарі неподалік від могили батька. Щоліта їздить туди садити квіти. Продумала все до найменших деталей. Навіть дизайн надгробка, який маємо встановити після роковин. Нам із братом це не подобається, але з її бажанням мусимо миритися, бо обоє живемо в маминій хаті. Тата поховали вісім років тому. Мати спочатку просто за ним тужила, а потім почала настирливо готуватися до зустрічі з батьком на тому світі".
— Для матері важливо, що про неї подумають інші навіть після смерті. Спочатку, озвучуючи думки про похорон, намагалася викликати у дітей жаль та співчуття. Згодом нав'язливі ідеї про відхід у вічність взяли гору. Жінка відчуває себе самотньою і в такий спосіб хоче втекти від проблем, що створюють їй дорослі діти. Оточіть матір любов'ю та увагою. Це поверне їй жагу до життя і відкине думки про смерть. На той світ їй збиратися ще зарано.
13 
1
Коментарі