— Геннадій Йосипович був дипломат від природи. Мав залізні нерви. Аби добитися свого, ніколи не наказував. Умів попросити так, щоб не відмовили, — каже екс-голова прес-центру Народного Руху України 55-річний Дмитро Понамарчук про колишнього міністра закордонних справ Геннадія Удовенка. 12 лютого виповнилося п'ять років із дня його смерті. Він помер від раку на 82-му році.
Геннадій Удовенко сім років був постійним представником України при ООН. 1994-го став міністром закордонних справ. Обіймав цю посаду чотири роки. 1999-го очолив Народний Рух. Тоді ж узяв участь у президентських виборах. Посів сьоме місце серед 13 претендентів.
— Почали працювати з Геннадієм Йосиповичем перед президентськими виборами, — розповідає Понамарчук. — У ті час він їздив білою "Волгою". Завжди одягав костюм і краватку. Був трудяга, працював без вихідних. На своєму робочому місці завжди мав ідеальний порядок. Усі папери систематизовано розкладав по полицях. Якось мені потрібен був документ. Назвав дату, а Геннадій Йосипович знайшов його за кілька секунд.
Він мав якийсь внутрішній годинник — ніколи не приходив раніше й не запізнювався на зустрічі. Завжди пам'ятав про дні народження колег. Дарував квіти й цілував у щоку.
Якось поверталися з ним до Києва після зустрічі з виборцями в Дніпрі. Місцеві рухівці поклали нам у дорогу пляшку коньяку. Геннадій Йосипович відмовлявся: "Та нащо? Ми ж вечеряли". Та вони відмови не приймали. У поїзді розпили пляшку й полягали спати. Вранці він прокинувся бадьорим і сповненим сил.
Геннадія Удовенка тричі обирали депутатом Верховної Ради.
— Коли Удовенко працював головою комітету з питань прав людини, отримував багато листів, — говорить Понамарчук. — Одна баба написала: "У мене пропав пес. Зверталася в міліцію, там не хочуть братися за це. Допоможіть". Геннадій Йосипович усім відповідав. Тексти набирав секретар, а він підписував.
9 
35413
Коментарі